Свою історію великі інтегровані структури ведуть з 70-х років ХІХ століття. Аж до початку 50-х років минулого сторіччя в розвинутих країнах панувала тенденція укрупнення виробництва, що супроводжувалася процесами інтеграції. Наслідком була поява безлічі різноманітних форм організації господарської діяльності. Інтегрування йшло шляхом вертикальної і горизонтальної консолідації капіталів, різні сполучення яких давали безліч варіантів побудови інтегрованих корпоративних структур (ІКС).
Основою для формування ІКС є принципи кооперації, концентрації, централізації.
Кооперація характеризується об'єднанням ресурсів таким чином, що в учасників виникають принципово нові можливості з реалізації якої-не-будь функції. Наприклад, учасник А має патент, але не має фінансових ресурсів для виробництва продукту на підставі патенту, а учасник В має фінансові ресурси, але не має патенту.
Концентрація розширює можливості, пов'язані з ефектом масштабу.
Централізація надає учасникам можливість поліпшувати свої ринкові позиції за рахунок координації своїх зусиль.
Інтегрування організацій відбувається, як правило, на основі централізації чи концентрації, рідше - кооперації.
Взаємодія організацій на основі принципу кооперації здійснюється, як правило, у відносно простих формах і добровільно.
Кооперація підприємств характеризується: координацією виконуваних виробничо-господарських функцій; юридичною і господарською самостійністю окремих підприємств.
У залежності від виду зв'язків між організаціями розрізняють три типи інтегрування:
• 1) на горизонтальному рівні;
• 2) по вертикалі;
• 3) на основі нерегулярної структури.
Інтегрування "по горизонталі" являє собою об'єднання підприємств однакових ступенів (етапів) виробництва чи збуту продукції.
Вертикальне інтегрування виникає шляхом об'єднання організацій низки послідовних ступенів (етапів) виробництва чи збуту продукції (заготівельне підприємство - обробне - складальне). Інтеграція може бути "прямою" - від початкових етапів виробництва до кінцевого і "зворотною" - у зворотній послідовності (машинобудівне підприємство поєднується з металургійним заводом і гірничо-збагачувальною фабрикою).
Об'єднання на основі нерегулярної структури містять як горизонтальні, так і вертикальні зв'язки, та включають організації різних галузей, ступенів виробництва і збуту продукції.
Найбільш широко зустрічаються наступні форми об'єднання.
Об'єднання за інтересами - оформлене угодою об'єднання інтересів двох чи більше підприємств для досягнення загальної мети без втрати самостійності. Юридичною формою об'єднання за інтересами виступає "договір про спільну діяльність".
Об'єднання за інтересами, як правило, виникають на горизонтальному рівні, при цьому не виникають відносини підпорядкування й відсутнє об'єднання капіталів.
Інтересами організацій у спільній господарській діяльності можуть бути:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація бізнесу» автора Скібіцький О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтегровані корпоративні структури“ на сторінці 1. Приємного читання.
