Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності запроваджено Указом Президента України від 03.07.98 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.
Спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку особливо вигідно обирати не тільки при здійсненні діяльності з незначними матеріальними затратами, але і високими затратам на оплату праці найманих працівників або при одержанні безпосередньо підприємцем значних розмірів доходу. Великий розмір відрахувань у Пенсійний фонд (32%) забирає у підприємця значну частину доходу. В цей час розмір єдиного податку не залежить від розміру доходу, встановлений у твердій сумі. Таким чином, збільшення доходу не впливає на збільшення податків та зборів до бюджету.
Платник єдиного податку нарівні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності може надавати юридичним та іншим особам різного роду послуги, виконувати роботи, укладати договори, проводити розрахунки за надані послуги через рахунки у банку, виписувати накладні, рахунки, податкові накладні (як платник ПДВ). Незалежно від кількості видів діяльності, які можу здійснюватися підприємцем - платником єдиного податку; та розміру доходу, сума єдиного податку сплачується тільки за однією (найбільшою) ставкою, яка не перевищує максимального розміру, тобто 200 грн. на місяць.
Окремі підприємці переваги єдиного податку використовують з метою отримання право проводити розрахунки без застосування ЄККА. Проте таку перевагу можна використати за умов відсутності у продажі лікеро-горілчаних та тютюнових виробів. Не можуть скористатися такою перевагою і підприємці, які здійснюють торгівлю паливо-мастильними матеріалам. Таким чином, деякою мірою послаблюється контроль податкових служб за діяльністю платників єдиного податку.
Однак і внесення змін Указом Президенту№746/99 від28.06.99 р. у сфері громадського харчування, де здійснюється торгівля лікеро-горілчаними виробами, не дозволяється сплачувати єдиний податок. Додаткова заборона для єдиного податку внесена при торгівлі паливно- мастильними матеріалами.
Однак, не менш актуальним ніж питання вибору схеми оподаткування є питання, яким обрати порядок обліку витрат при оподаткуванні доходів податковими інспекціями на підставі декларацій громадян: за документальним підтвердженням чи за нормами витрат у відсотках до валового доходу.
Облік доходів і витрат підприємців - фізичних осіб законодавством чітко не відрегульовані. Чинна Інструкція "Про прибутковий податок громадян" - єдиний нормативний документ, який визначає форму книг обліку доходів і витрат; яка на сьогодні повністю змінена податковими службами різних рівнів та регіоні України. ДПА України розробила порядок ведення, обліку доходів і витрат, проте він не враховує особливостей різних видів діяльності, особливо у випадках, коли у здійсненні підприємницької діяльності беруть участь наймані особи та при реалізації широкого асортименту товарів.
Зі зміною складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів підприємців - фізичних осіб, діюча форма книги обліку не дає можливості вести відповідний облік витрат. Відсутність нормативних документів щодо чіткого порядку ведення обліку витрат та вимоги податкових служб щодо поштучного ведення обліку товарів ускладнюють у підприємців - фізичних осіб облік доходів і витрат. Поштучне ведення обліку товарів, запроваджене фізичних осіб, вимагає значних затрат часу.
Проте однозначно надати перевагу обліку витрат за нормами відсотка валового доходу не можна. Для більшості видів діяльності норм витрати значно занижені, що безпідставно збільшує доходи підприємців, які підлягають оподаткуванню. Як свідчить практика, особи, які обрали облік витрат за нормами, намагаються занижувати валові доходи, таким чином "корегуючи чистий дохід, який підлягає оподаткуванню".
У такій ситуації тільки кожен підприємець індивідуально може вирішити, який обрати порядок ведення обліку, при цьому:
• o маючи додаткові затрати часу та праці для ведення обліку;
• o сплачуючи дещо більші податки при застосуванні норм витрат. Обрати спрощену систему оподаткування СПДФО може самостійно
шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, з-за умови, якщо:
• o у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб;
• o обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Єдиний податок не поширюється на СПДФО, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Ставка єдиного податку для підприємців встановлюється місцевими радами залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі, коли підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво, в якому вказуються всі ці види діяльності, а єдиний податок сплачується у розмірі максимальної ставки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація бізнесу» автора Скібіцький О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сплата єдиного податку або спрощена система оподаткування“ на сторінці 1. Приємного читання.
