Очевидно, що використовувати всі ці показники при оцінці ефективності кожного каналу досить складно, особливо якщо взяти до уваги той факт, що власника каналу в першу чергу цікавить комбінація цих факторів, що дозволяє зробити висновок про ефективність роботи кожного каналу, перспективах подальшої роботи з ним. Тому доцільно агрегувати перераховані вище критерії по окремих напрямках. Виділимо чотири основні групи показників:1) економічні показники (обсяг продажів, частка в прибутку, вартість обслуговування, термін та ін.), як інтегральний показник може бути використаний ROI; 2) маркетингові показники; 3) загальноорганізаційні показники; 4) інформаційно-аналітичні.
Для діагностики системи збуту фермерського господарства і розподілу, можуть використовуватися два основних статистичних показники, що характеризують товарообіг: швидкість товарообігу і час одного обороту. При цьому використовуються проміжні статистичні критерії товарного обігу - частка перехідного запасу, товарний запас, запасоємність, одноденний товарообіг і ін. Стратегічна оцінка системи розподілу також може бути проведена на основі процедур портфельного аналізу.
Безумовно, управління розподілом товарів неможливо здійснювати без оцінки ефективності роботи розподільної системи. На практиці часто використовують наступні основні критерії оцінки: обсяг продажів; частка даного каналу в прибутку посередника; вартість обслуговування кожного каналу; час затримки покупцем оплати за отриманий товар; частка покупця в асортименті, пропонованому постачальником; зміни в обсязі продажів, якість і кількість інформації, що була отримана від покупця.
Співвідношення показників для кожного з каналів збуту дозволяє класифікувати їх з погляду здійснюваної в даний момент стратегії чи тактики роботи системи. У таблиці 8.3 представлені групи показників, використовуваних для аналізу отриманих оцінок, що показують, яким показникам роботи каналів варто віддавати перевагу при здійсненні тієї чи іншої стратегії поводження на ринку.
Чим точніше збіг стратегії постачальника і стилю роботи каналу, тим більше привабливість даного каналу для постачальника, тим більші зусилля постачальник докладає до зміцнення своїх взаємин з даним каналом. Крім того, можливості підключення до своєї розподільної мережі нових каналів обов'язково повинні розглядатися постачальником з погляду можливості їхньої відповідності необхідним характеристикам.
Таблиця 8.3. Значимість оціночних показників системи розподілу для обраних маркетингових стратегій фермерських господарств
| Економічні | Маркетингові | Загально-організаційні | Інформаційно-аналітичні | |
| 1. Проникнення на ринок | + | +++ | +++ | + |
| 2. "Зняття вершків" | +++ | + | - | ++ |
| 3. Збалансоване зростання | +++ | ++ | ++ | |
| 4. Оборонна стратегія | + | ++ | - | |
| 5. Відхід з ринку | + | + | - | + |
Примітка:
- мінімум уваги:
+ контроль поряд з іншими показниками; ++ пильний контроль; +++ максимум уваги.
Безумовно, "чистих" стратегій поведінки на ринку не існує. На практиці завжди використовуються елементи різних стратегій, однак чим більш твердо і послідовно фірма дотримується стратегічної лінії поведінки на ринку, тим вище її шанси досягти успіху. З цього погляду пропонований алгоритм дозволяє правильно оцінити поточну, і головне, перспективну цінність кожного з каналів, що обслуговується.
Зміни в стратегії поведінки фірми на ринку, що проходять під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, вимагають планування дій, перерозподілу акцентів з одних каналів на інші. Наприклад, така діяльність може бути охарактеризована як стратегія збалансованого росту. З іншого боку, вищенаведена схема аналізу ефективності розподільної системи дозволяє виявити ті канали, роботу з якими варто припинити. Оцінка ефективності роботи системи повинна проводитися з погляду відповідності показників роботи кожного каналу тієї стратегії, що проводить тепер постачальник.
Управління маркетингом в агробізнесі, зазвичай, пов'язують із забезпеченням ефективної взаємодії сировинних, виробничих, логістичних, сервісних ланцюгів, а його суб'єктами виступають виробничі, заготівельно-переробні та реалізаційні підприємства, ефективна взаємодія яких, власне і підтримується маркетинговими інструментами. До виробничих суб'єктів аграрного маркетингу відносять - сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарства населення; до заготівельно-переробних - елеватори, ХПП, КХП, пункти (бази) зберігання, переробні підприємства, підприємства харчової промисловості; до реалізаційних - біржі, агроторгові доми, ярмарки, виставки, оптово-продовольчі та місцеві ринки, мережі супермаркетів, оптово-продовольчі плодоовочеві ринки, дрібнотоварні ринки живої худоби та птиці, фірмові магазини.
Комплекс маркетингових дій (операцій), на думку сучасних дослідників, ототожнюється із маркетинговою технологією, якій притаманні ознаки будь-якої технології - динамічність, послідовність виконання, системність та здатність до оптимізації, що дає змогу керівникам обирати її найоптимальніший варіант, зважаючи на різні потенційні можливості підприємств.
Особливості маркетингової діяльності на сільськогосподарських підприємствах пов'язані передусім з великою диференціацією їхніх розмірів (площа сільськогосподарських угідь, обсяги капіталу, чисельність працівників і т.д.), а також зі спеціалізацією підприємств. Так, великі аграрні та агропромислові підприємства створюють відділи маркетингу. Наприклад, держплемптахофабрика ім. Фрунзе Сакського району Автономної Республіки Крим, що є одним з основних постачальників племінної продукції (яєць і добових курчат) білих яєчних кросів птахогосподарствам України, має 3064 га сільськогосподарських угідь, на ній зайнято 607 працівників. Вона реалізувала у 2002 р. продукції на 10,0 млн грн, у т.ч. продукції птахівництва - на 8,0 млн грн, молочного скотарства - 0,7 млн грн, продукції рослинництва - 0,5 млн грн і одержала 0,93 млн грн прибутку, рентабельність становила 10,2 %. У 1998 р. на підприємстві було створено відділ маркетингу в складі трьох осіб:
• начальник відділу - зам. керівника з маркетингу;
• головний ветлікар - менеджер, що відповідає за реалізацію племінної продукції. До його функцій належить і функція супроводжування товару, в даному разі надання консультацій птахо-господарствам, що придбали продукцію держплемптахофабрики ім. Фрунзе;
• менеджер з реалізації іншої продукції підприємства (рослинницької і тваринницької).
Середні за розмірами аграрні підприємства (а таких більшість) обов'язки з маркетингу розподіляють між спеціалістами підприємства з можливим виділенням спеціального працівника з маркетингу. У фермерських і особистих господарствах населення ці обов'язки виконує власник господарства.
На особливу увагу заслуговує останній варіант. Відповідальність господаря-власника змушує фермерів детально проробляти маркетинг-плани своїх господарств. Наприклад, один із фермерів Київської області, котрий займається свинарством, детально обґрунтовує асортимент продукції галузі, канали, строки, умови і ціни її реалізації (табл. 8.4). При цьому враховуються підвищення (на маленьких поросят - ранньою весною, на сало - влітку, на м'ясо - у період різдвяних і великодніх свят) або зниження (на м'ясо - влітку і в період довгих постів - листопад-грудень та березень-квітень) попиту і відповідно цін на певні види продукції в певні періоди року.
Таблиця 8.4. Маркетинг-план фермерського господарства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маркетингова програма фермерського господарства“ на сторінці 2. Приємного читання.
