У цих показниках найбільшою мірою акумулюються сукупні підсумки діяльності підприємств, що відображають рівень прибутковості всього авансованого капіталу.
Без обчислення й детального аналізу норми прибутковості кожного виду ресурсів не можна правильно економічно оцінити результати господарської діяльності. За досягнутим рівнем прибутковості визначають темпи розширеного відтворення. Прибуток є частиною чистого доходу фермерського господарства, який створюється у виробництві та реалізується в процесі обміну.
Із середини XIX ст. баланс почали розглядати як засіб обчислення прибутку. Цьому сприяли вирахування амортизації і введення податку на прибуток. Отже, на нашу думку, можна провести певну паралель між баченням прибутку економістами і бухгалтерами.
Економісти, зазвичай, визначають прибуток у термінах благоустрій, як ступінь покращення благоустрою господарюючого суб'єкта за даний період часу. Така точка зору ґрунтовно висвітлена Хіксом. Мета обчислення прибутку на практиці полягає в тому, що надати людям уяву про суму, яку вони можуть використовувати, не стаючи при цьому біднішими. Згідно з цією ідеєю можна стверджувати, що дохід (прибуток) тієї чи іншої людини необхідно визначати як максимальну суму, яку вона може витратити протягом тижня за умови, що стан його до кінця цього тижня не зменшиться порівняно з його початком.
Алгоритм прибутку фермерського господарства простий і зрозумілий - це різниця між виручкою та повною собівартістю реалізованої продукції. І шлях до одержання максимального фінансового результату теж зрозумілий - чим більший обсяг рентабельної продукції виробляє і реалізує фермерське господарство, тим більше прибутку воно отримає, тим кращий його фінансовий стан. Тому цей показник кристалізує в собі як успіхи, так і негаразди у всіх сферах діяльності господарства - виробництві, збуті, технологіях, організації, управлінні, фінансах.
Бухгалтери традиційно дотримуються іншого погляду на прибуток, наприклад: прибуток є величиною, яку одержують, віднімаючи від доходу або виручки, собівартість реалізованої продукції, інших витрат або збитку. Тобто прибуток знаходиться між двома змінними величинами: рівнями витрат і цін. Чистий прибуток - перевищення доходів над витратами за звітний період. Ці два визначення досить повно ілюструють вузький підхід до трактування прибутку від господарської діяльності, який ґрунтується на співвідношенні доходів і витрат.
Беручи до уваги значення прибутку як на мікро-, так і на макрорівні, слід зазначити, що раціональний розподіл даної категорії знайде своє відображення у виконанні функцій соціальною державою, на яку покладено забезпечення високого рівня життя всього населення країни, його всебічної безпеки. Соціальна держава є найдосконалішим типом держави в історії розвитку людської цивілізації. Для досягнення державою даних показників, необхідно дотримуватися як соціальної, так і економічної політики.
Прибуток фермерського господарства залежить від чотирьох головних чинників: обсягу реалізації; структури і собівартості продукції та рівня середніх реалізаційних цін. Це чинники першого порядку. Але кожен з них, як відомо, зазнає впливу інших чинників, які охоплюють практично всі складові і зовнішнього, і внутрішнього економічного середовища.
Очевидно, немає потреби детально зупинятися на аналізі кожного з них. Однак варто зупинитися на такому аспекті проблеми, як використання прибутку в якості інструменту узгодження та гармонізації різноманітних економічних інтересів, що досить часто проявляють себе як антагоністичні. Зокрема, це питання внутрішньогосподарського розрахунку, мотивації та стимулювання працівників сільськогосподарських підприємств.
Необхідність прискорення та стабільного розвитку аграрного сектору економіки потребує, щоб кожне підприємство зокрема і галузь у цілому ефективно використовувала наявний підприємницький потенціал. Приведення в дію ринкових важелів впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання зумовлює потребу визначення й аналізу ефективності прибутку на вкладений капітал порівняно з іншими галузями економіки. Тому основним показником ефективності виробництва є норма прибутку. Тобто показник окупності функціонуючого у виробництві капіталу має особливе значення і як інструмент виміру (оцінки) при аналізі міжгалузевих відносин.
Аргументація об'єктивної необхідності, значення та важливості прибуткового ведення аграрного виробництва була б неповною без теорії багатофункціональності сільського господарства. Один із авторів цієї теорії О. Петриков вважає, що функції сільського господарства як складової національної економіки надзвичайно багатогранні та включають у себе:
• виробничу функцію, яка означає задоволення потреб суспільства у продовольстві та промисловості в сільськогосподарській сировини;
• соціально-демографічну функцію, що передбачає відтворення сільського населення, забезпечення сільського господарства та інших галузей економіки трудовими ресурсами;
• природоохоронну функцію, тобто забезпечення стійкої екологічної рівноваги в агробіоценозах на всій території країни, створення й підтримання культурних агроланшафтів, заповідних територій і т.п.;
• рекреаційну функцію, тобто створення умов для відпочинку й відновлення здоров'я міських і сільських жителів;
• просторово-комунікаційну функцію, що означає надання просторового базису й часткове обслуговування інженерних комунікацій, шляхів сполучення, ліній зв'язку та електропередач, трубопроводів;
• функцію соціального контролю над територією, тобто сприяння з боку сільського населення органам державної та місцевої влади в підтриманні суспільного порядку й охорони природних ресурсів, включаючи і надра;
• етнокультурну функцію, збереження й примноження національних традицій, охорону історичних та культурних пам'яток, підтримання етнічної ментальності тощо.
Як бачимо, функції сільського господарства спрямовані на підтримання повноцінного життя всього суспільства, а не тільки сільського населення. Функції сільського господарства - це не тільки виробництво продовольства та сировини для виготовлення предметів першої необхідності (одягу, взуття, ліків), а й збереження сільського способу життя, рекреаційні послуги, екологічна стабільність, примноження етнокультурної спадщини. Для їх виконання одного бажання замало. Необхідні ще й потужні фінансові ресурси, які на рівні суб'єктів агробізнесу набувають форми прибутку, а на рівні держави - державного бюджету. Тому не випадково більшість розвинених країн головною метою своєї аграрної політики вважають підтримання доходів сільгосптоваровиробників за рахунок бюджетних джерел. При цьому повною мірою враховується, що з фінансового боку сільське господарство не є самодостатньою галуззю, оскільки воно не в змозі протистояти монополістам ні першої, ні третьої сфер АПК, а тому потребує суттєвої державної підтримки.
В Україні вже давно настав час відмовитись від погляду на державну підтримку сільського господарства як підтримку лише цього сектору національної економіки. Така підтримка по суті є підтримкою всього суспільства, всього національного організму. В контексті багатофункціональності ця теза не потребує доказів і не може викликати заперечень. Її лише необхідно покласти в основу практичної діяльності владних структур усіх рівнів, включаючи Мінфін та Мінекономіки. Таким чином, у ринковій системі господарювання основним завданням усіх суб'єктів економічної діяльності є отримання прибутку в максимальному розмірі при оптимальних витратах. Всі дії, спрямовані на досягнення цієї мети, є факторами зовнішнього і внутрішнього характеру. Якщо перші з них не будуть відпрацьовані, тобто не будуть трансформовані в державні економічні правила гри, то не зможуть бути використані й вирішені внутрішні фактори. Це особливо характерно в трансформаційний період, в якому знаходиться Україна.
Бюджетне планування у менеджменті фермерських господарств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка ризику для фермерського господарства.“ на сторінці 2. Приємного читання.
