Сучасна екологічна складова аграрної політики передбачає:
• 1) зменшення забруднення водних басейнів нітратами (як хімічними добривами, так і гноєм);
• 2) розвиток органічних ферм (тобто ферм без застосування хімікатів), продукція яких маркується як органічна, екологічно чиста;
• 3) стимулювання екологічних методів ведення сільського господарства та захисту навколишнього середовища. Ті, хто зменшать застосування хімікатів або створять на 20 років заповідник, природні парки тощо, отримають за спеціальними програмами значні урядові компенсації.
В цілому цивілізована аграрна Європа не може вирішити всіх екологічних проблем. Партія "зелених" все більше прагне бачити у фермах не лише виробників продовольства, але й стражів природи. І нині легше домогтися дотації фермерам на збереження сільських ландшафтів, ніж на виробництво надлишків продовольства.
5) Продовольча політика.
Питання, які вона вирішує, різноманітні: виробництво екологічно чистих і не шкідливих для здоров'я продуктів харчування; забезпечення широкого асортименту продовольства за доступними для споживачів цінами; погодження інтересів виробника та споживача продовольства; заохочення конкуренції в харчовій промисловості та захист від проявів монополізму та ін.
Для проведення політики заохочення в харчовій промисловості та захисту від монополізму використовують індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ).
де: Х - частка даної фірми на ринку,%; п - кількість фірм на ринку; І - 1, 2, 3,..., п. Якщо:
• а) ІХХ = 10 000, то в галузі діє одна фірма. Така ситуація неприпустима;
• б) ІХХ = 1000, то це означає, що на ринку не менше 10 фірм. Ця галузь вважається демонополізованою, тобто конкурентною;
• в) ІХХ > 1800, то цей ринок є високо монополізованим і будь-які злиття й об'єднання забороняються.
Сучасна аграрна політика базується на певних принципах і зокрема:
• протекціонізмові;
• паритетності.
Протекціонізм - це сприяння та захист інтересів національного виробника.
Паритетність - наріжний камінь сучасної аграрної політики - означає постійне ринкове співвідношення.
Концепція паритету має реальний і номінальний вирази. В реальному вираженні паритет передбачає, що реальний обсяг виробництва повинен давати один і той же реальний дохід. Наприклад, якщо у 1920 р. селянин міг, продавши у місті два мішки зерна, купити за виторговані гроші пару чобіт, то і нині за тих же два мішки зерна він повинен мати змогу купити чоботи.
У номінальному вираженні концепція паритету передбачає, що співвідношення між цінами на продукцію фермерів і цінами на товари та послуги, які споживають фермери, повинно залишатися постійним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна аграрна політика: необхідність, суть, структура та принципи“ на сторінці 2. Приємного читання.
