Розділ «Частина 2. Механізми корпоративного управління»

- швидке реагування на постійно змінні вимоги ринку;

- соціальний захист трудових колективів підприємств та організацій, що входять до складу холдингу.

Головна мета створення холдингів - формування потенціалу ІКС для забезпечення конкурентних переваг всім її учасникам на основі нової організації виробництва, консолідації власності, географічного та галузевого розгалуження. У будь-якому випадку створення холдингів в умовах розвитку української економіки потребує творчого підходу з урахуванням специфіки конкретних підприємств.

Рис. 3.7. Схема формування холдингової компанії

В сучасній літературі головним чином представлена наступна класифікація холдингів:

o горизонтальні (збутові) холдинги - об'єднання однорідних підприємств (енергетичних компаній, телекомунікаційних). В них головне - єдина логістика: єдина система постачальників та багато збутових каналів. Цей вид холдингу дозволяє вести єдине маркетингове дослідження безпосередньо в процесі продажу;

o вертикальні холдинги - об'єднання підприємств за одним виробничим ланцюгом (видобування сировини, переробка, випуск продукції споживання, збут);

o змішані (диверсифіковані) холдинги - об'єднання, до якого входять структури, які напряму не пов'язані ні торговими, ні виробничими відносинами. Їх головна задача - куди вкласти кошти, а потім їх з вигодою вчасно забрати. Вітчизняні холдинги можна розділити на декілька умовних груп за визначеними конкретними ознаками, такими як: структура контрольного пакету акцій, характер діяльності (табл. 3.7).

Таблиця 3.7. Класифікація холдингових компаній

В сучасних умовах існують різні типи холдингових структур, про які було зазначено вище. Але основної уваги заслуговує зовсім новий вид холдингів - це холдинг загально корпоративного типу (вертикальний). Ця холдингова структура характеризується ланцюгом "постачальник - виробник - споживач". В цьому випадку існує ряд своїх особливостей: підприємства передають один одному свій продукт по ціні собівартості (не має сенсу конкурувати між собою); всі підприємства концерну повинні бути врівноважені за рівнем оснащення виробничих процесів, кваліфікації персоналу; за даним ланцюгом "постачальник - виробник - споживач" необхідно забезпечити наскрізне управління якістю (навіть за рахунок впровадження системи менеджменту якості ISO 9000). Саме холдинг загально корпоративного типу є яскравим прикладом вітчизняної ІКС, якій властиві особливості будь-якої корпоративної структури. Перевагами даної ІКС є поєднання функцій холдингу та концерну в одній структурі, що позитивно впливає на процес управління та виробництва в її межах.

Основні переваги функціонування холдингових структур (в тому числі холдингів загально корпоративного типу) в Україні:

1) можливість створення замкнутих технологічних ланцюгів: від забезпечення сировиною до випуску готової продукції та доставки її до споживача;

2) використання переваг диверсифікації виробництва;

3) автономія та децентралізація управління в дочірніх компаніях;

4) створення умов для вертикальної та горизонтальної інтеграції підприємств.

Окрім перерахованих переваг холдингових структур Азроянц Е. Н. виділяє ряд позитивних та негативних властивостей даного виду ІКС (див. табл. 3.8).

Таблиця 3.8. Позитивні та негативні властивості холдингових структур

Слід зазначити, що особливість холдингових компаній в Україні полягає в тому, що вони створені в основному в процесі корпоратизації та приватизації великих підприємств. Проте на сьогодні посилюється тенденція до створення недержавних об'єднань внаслідок природних інтеграційних процесів концентрації виробництва і капіталу. Очевидною є необхідність удосконалення законодавчого регулювання холдингових структур, створених в Україні на ринкових засадах.

Особливий інтерес в сучасних умовах викликають інтегровані корпоративні структури (ІКС) - група корпоративних об'єднань, що характеризуються власними закономірностями розвитку. Кожне підприємство, що входить до складу даних угрупувань, має ряд переваг та недоліків, але йому необхідно використовувати свої переваги так, щоб інші підприємства інтегрованої корпоративної структури мали користь від трансформаційних заходів. Але одноразовий ефект від трансформаційних заходів втрачає свою важливість для всієї ІКС, тому важливим напрямком організації діяльності підприємства є розвиток підприємства у вигляді саморегулюючої системи, що своєчасно реагує на вимоги ринку, партнерів та конкурентів.

Пошук оптимальних виробничих і управлінських структур у системі корпоративного і групового управління призводить до появи організаційних форм, заснованих на різноманітних комбінаціях малого, середнього і великого бізнесу.