Розділ «7.3. Управління державними корпоративними правами»

До сьогоднішнього дня визначення поняття корпоративних прав є дискусійним. Першим нормативно-правовим актом, який передбачив поняття "корпоративні права", був Декрет Кабінету Міністрів від 31.12.92 р. "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств".

Розуміння поняття корпоративних прав знайшло своє відображення у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", введеному в дію 01.01.95 р.

Ширшого за своїм значенням визначення корпоративних прав як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, набуло у зв'язку із внесенням змін до цього Закону в 2000 році.

Згадка про корпоративні права є і в Законі "Про режим іноземного інвестування", введеному в дію з дня опублікування 25.04.96 р. Таким чином, аналіз цих норм законодавства дає підстави дійти висновку, що до 2003 р. корпоративні права в Україні розглядалися лише як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи певні правомочності.

Нового значення поняття "корпоративні права" набуло у зв'язку із прийняттям ГК України.

Слід звернути увагу на істотні відмінності визначення поняття корпоративних прав, наведеного у Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" і в ГК. У Законі корпоративні права визначаються як право власності на статутний фонд. Проте необхідно зауважити що згідно зі ст. 12 Закону "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність. Тобто, після того, як особа зробила внесок до статутного фонду господарського товариства, вона перестає бути власником такого внеску.

ГК розглядає корпоративні права не як право власності на частку, а як правомочності особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації.

Закон "Про акціонерні товариства", який набрав чинності 29.04.09 р., поставив всі крапки над "і" щодо корпоративних прав акціонерів і тим самим покладе край багатьом дискусіям, які відбуваються навколо юридичної природи поняття корпоративних прав, оскільки Закон розглядає ці права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера (власника акцій товариства), які випливають із права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів і активів акціонерного товариства у випадку його ліквідації відповідно до закону, а також інші права й правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Таке поняття корпоративних прав більш точно відображає сутність корпоративних прав, об'єднавши поняття, визначені в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 167 ГК.

Однак залишаються дискусійними поняття корпоративних прав учасників інших господарських товариств і корпоративних підприємств.

Першим кроком держави по вирішенню проблеми управління корпоративним правами з метою забезпечення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі, і надходження до державного бюджету коштів від володіння корпоративними правами було створення згідно з Указом Президента 7 липня 1998 р. "Про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами" Національного агентства України з управління державними корпоративними правами (НАУДКП). Указом Президента від 02.09.98 р. затверджене відповідне Положення про цей орган.

У цьому Положенні НАУДКП визначалося як центральний орган виконавчої влади, уповноважений урядом здійснювати управління корпоративними правами держави на території України й за її межами.

Однак Указом Президента 15.12.99 р. "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" НАУДКП було ліквідовано, а його функції було покладено на Фонд державного майна.

Статтею 168 ГК було визначено, що корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади й уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Центральні органи виконавчої влади й уповноважені особи здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави в статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав;проводять оцінку державних корпоративних прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у таких випадках: коли держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації; якщо суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних і регіональних програмах, які фінансуються з Державного бюджету; якщо не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу; в інших випадках, передбачених законом. У інших випадках управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

На сьогодні основним нормативно-правовим актом, що визначає правові основи й регулює порядок управління об'єктами державної власності, є Закон України "Про управління об'єктами державної власності", який встановив особливості управління та обмеження щодо розпорядження корпоративними правами держави. Корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування статутних фондів, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств і державних холдингових компаній відповідно до цього Закону.

Корпоративні права держави, передані в управління уповноваженій особі, не можуть бути відчужені уповноваженою особою з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів, на них не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями уповноваженої особи, щодо них уповноваженою особою не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження з державної власності цих корпоративних прав.

Управління господарськими організаціями, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, здійснюється згідно із законодавством залежно від розміру цих корпоративних прав.

Функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до згаданого вище Закону безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, урядом, ФДМУ, уповноваженими органами управління в випадку, якщо корпоративні права держави становлять 100 % у статутному фонді господарської організації.