Розділ «5.8. Державна політика на фондовому ринку: мета, завдання, принципи регулювання та контролю»

Корпоративне управління

Державна економічна політика є структурною і складається з кількох окремих політик - фінансової, податкової, інвестиційної, інноваційної та ін. Стосовно ринку інвестиційних цінних паперів можна говорити про фондову політику. Фондова політика, як і будь-яка інша, включає принципи, методологію, стратегію й тактику.

Фондова політика - це державна політика, тому її слід розглядати в аспекті ролі держави у сфері випуску й обігу інвестиційних цінних паперів. Цю роль можна тлумачити як функцію управління, функцію участі, функцію впливу, функцію регулювання. Стосовно фондового ринку держава виконує кожну з цих функцій, але пріоритет безперечно належить останній з названих. Саме регулювання забезпечує оптимальний рівень впливу держави на фондовий ринок.

Економіка України нині зазнає серйозних змін, зв'язаних зі зміною форм власності та формуванням ринкових відносин. Добре налагоджений обіг інвестиційних цінних паперів має сприяти подоланню економічних труднощів і створенню національного ринку. Саме тому головними принципами державного регулювання фондового ринку можна назвати орієнтацію на загальнонаціональні інтереси та стимулювання інвестиційної діяльності в Україні. Реалізація цього принципу зв'язана з вирішенням ряду макроекономічних завдань, а передусім:

а) сприяння активній інвестиційній діяльності та інноваційному процесу на засадах розвитку наукомістких виробництв;

б) зміцнення економічного суверенітету й міжнародного авторитету України на світовому ринку;

в) підтримка процесу приватизації через розвиток вторинного ринку цінних паперів і на цій основі сприяння проведенню радикальної економічної реформи;

г) створення належних засад для прискореної реструктуризації народного господарства країни.

Вирішення цих глобальних завдань неможливе без регулювання фондового ринку державою. Ця обставина додатково посилюється тим, що фондовому ринкові притаманний рух капіталів, який забезпечується обігом різноманітних видів цінних паперів і їх похідних, котрі перебувають у тісній залежності від законодавчої бази і системи правовідносин власності. Не випадково, як свідчить досвід економічно розвинутих країн, фондовий ринок є одним з найбільш регламентованих і "зарегульованих" на відміну, наприклад, від товарних або валютних ринків. Той же досвід свідчить про те, що на фондовому ринку постійно стикаються інтереси різних його учасників. Ці інтереси не вільні від суперечностей і навіть конфліктів. Отже, і в цьому відношенні роль держави, як регулюючого начала, украй важлива. Тільки держава має засоби й можливості для серйозної протидії негативним проявам на вільному ринку цінних паперів. Як відомо, в Україні ці негативні явища частково зумовлені помилками в проведенні загальної економічної лібералізації в країні. На фондовому ринку, на жаль, нерідко натрапляємо на зловживання, обман, шахрайство, порушення законодавства чи прав інвесторів-громадян з боку недобросовісних професіональних учасників ринку. Необхідно зважати і на те, що наймасовішим інвестором на фондовому ринку є населення, котре, як правило, не має ні спеціальних знань, ні спеціальних кваліфікацій у царині обігу цінних паперів. Усе це додатково свідчить на користь втручання держави в цю сферу економічної діяльності. Без підвищення дисциплінованості учасників фондового ринку, без підтримки довіри до нього, без створення надійної системи захисту прав і майнових інтересів інвесторів, передовсім пересічних українських громадян, неможливо забезпечити розвиток ринку капіталів.

Водночас не варто забувати, що фондовий ринок розвивається лише тоді, коли держава не перевищує меж свого безпосереднього втручання в процес залучення приватних інвестиційних ресурсів і вкладення їх в економіку країни. Фондовий ринок здатний проявляти свої ліпші якості лише тоді, коли на нього ніхто із-зовні не тисне, не заперечує права вільного прийняття рішень учасниками фондових угод з купівлі-продажу цінних паперів, у тім числі легітимних (дозволених законом) спекуляцій з похідними фінансовими інструментами вторинного ринку.

Процес лібералізації в економіці України триває. Водночас відбувається й інший, на перший погляд, навіть протилежний процес - процес опанування державою ситуації на фондовому ринку, який на перших етапах економічних перетворень став не стільки "вільним", скільки некерованим і сприятливим для прояву "диких" звичаїв фондових бірж минулого. Інакше кажучи, поряд із загальною тенденцією лібералізації економіки України набирає силу тенденція до більшої деталізації нормативної бази, до посилення державного контролю за фондовою діяльністю. Із створенням цих двох напрямів став можливим єдиний комплексний підхід до оптимального розвитку фондового ринку, коли держава, не втручаючись в договірні відносини між продавцем і покупцем цінних паперів, стежить за тим, щоб це були справді договірні відносини, підпорядковані чинним правилам обігу цінних паперів. Тільки такий підхід є науковим, але для його впровадження в життя потрібна велика майстерність тих, хто взяв на себе відповідальність за створення ефективно діючого фондового ринку.

Зрозуміло, що державні органи вдаються до регулюючих і контролюючих засобів лише тоді, коли це необхідно для підтримки прийнятого в принципі всіма учасниками фондового ринку порядку ведення операцій. Проте залишається непохитним аргумент на користь такої політики, яка стала державною. Деякі обмеження "свободи" емітентів, інвесторів і посередників - це дуже помірна плата за стабільність фондового ринку. Держава втручається, по суті, не у свободу, а задля свободи.

На таких засадах і було сформульовано цілі й завдання державного регулювання фондового ринку України. Законодавством установлено, що цілями державного регулювання фондового ринку є:

- реалізація єдиної державної політики у сфері випуску й обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками фондового ринку фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками фондового ринку інформації про умови випуску й обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги й характер угод з цінних паперів та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення однакових можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на фондовий ринок;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захист прав учасників фондового ринку;

- інтеграція в європейський і світовий фондові ринки;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корпоративне управління» автора Ігнатьєва І.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.8. Державна політика на фондовому ринку: мета, завдання, принципи регулювання та контролю“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина 1. Теоретичні основи корпоративного управління

  • Розділ 2. Сутність корпоративного управління

  • Частина 2. Механізми корпоративного управління

  • Розділ 4. Учасники корпоративних відносин та органи корпоративного управління

  • 4.2. Ідентифікація основних груп зацікавлених осіб у діяльності АТ. Рушійні сили організаційного механізму

  • 4.3. Загальні збори акціонерів: функції, повноваження, технологія підготовки та проведення

  • 4.4. Наглядова рада та виконавчі органи управління

  • Розділ 5. Зовнішня сфера корпоративного управління

  • 5.3. Інфраструктура корпоративного середовища. Учасники корпоративного управління

  • 5.4. Фонд державного майна України та його роль у формуванні та управлінні корпоративним сектором України

  • 5.5. Торговці цінними паперами

  • 5.6. Національна депозитарна система України

  • 5.7. Роль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у формуванні та регулюванні корпоративного середовища

  • 5.8. Державна політика на фондовому ринку: мета, завдання, принципи регулювання та контролю
  • Розділ 6. Управління корпоративним капіталом

  • 6.2. Види цінних паперів: загальна характеристика та сфери застосування

  • 6.3. Види вартості акцій

  • 6.4. Емісія цінних паперів акціонерного товариства

  • Розділ 7. Стратегічне управління корпораціями

  • 7.3. Управління державними корпоративними правами

  • Розділ 8. Корпоративний контроль

  • Розділ 9. Корпоративна культура

  • Розділ 10. Оцінювання ефективності корпоративного управління

  • 10.2. Організаційна ефективність

  • 10.3. Сутність рейтингових оцінок

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

  • ЗАКОН УКРАЇНИ: ПРО АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА

  • Розділ II. ЗАСНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ III. КАПІТАЛ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ IV. ЦІННІ ПАПЕРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ

  • Розділ VI. ДИВІДЕНДИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ VII. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ VIII. НАГЛЯДОВА РАДА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ IX. ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ X. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ XI. ПРИДБАННЯ ЗНАЧНОГО ТА КОНТРОЛЬНОГО ПАКЕТА АКЦІЙ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ XII. ВИКУП ТА ОБОВ'ЯЗКОВИЙ ВИКУП АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ РОЗМІЩЕНИХ НИМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Розділ XIII. ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ ТА ПРАВОЧИНИ, ЩОДО ВЧИНЕННЯ ЯКИХ Є ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЬ

  • Розділ XIV. ПЕРЕБІРКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ XV. ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ТОВАРИСТВО

  • Розділ XVI. ВИДІЛ ТА ПРИПИНЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

  • Розділ XVII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ