TextBook Розглядаючи питання визначення моделей корпоративного управління, формування принципів та функцій корпоративного управління, слід відмітити, що ще за стародавніх часів люди і людські спільноти об'єднували свої зусилля для досягнення цілей, які неможливо було досягти людини самотужки. Саме такі об'єднання викликали необхідність в організації спільних зусиль і відповідно в механізмах і правилах розподілу задач, функцій тощо.
Як було зазначено в попередньому розділі корпоративна форма організації підприємств склалася в кінці ХІХ століття і була обумовлена якісними зрушеннями в закономірностях розвитку економіки, послабленням принципів вільної конкуренції, процесами централізації і концентрації виробництва. Вона сприяла істотному розширенню джерел залучення фінансових засобів, забезпечуючи при цьому мобілізацію капіталів, що, в свою чергу, зменшило дію різного роду соціальних, політичних та інших ризиків для виживання та ефективного функціонування корпорації.
2.1. Сучасні концепції корпоративного управління
2.2. Типологія моделей корпоративного управління
У кожній країні під впливом, в першу чергу, економічних та правових особливостей і традицій, а також історичних, культурних та інших факторів склалася своя специфічна (індивідуальна) система корпоративного управління. Натомість незважаючи на окремі індивідуальні відмінності, можна виокремити три основні моделі корпоративного управління: англо-американську, німецьку і японську.
Модель корпоративного управління - це сполучення, набір системоутворюючих компонентів. Будь-яка систематизація засновується на виокремленні загальних для всіх елементів ознак, які приймаються за системоутворюючі. Це означає, що одні і ті ж елементи системи (в даному випадку компоненти моделі корпоративного управління) можуть стати основою для побудови різних моделей корпоративного управління.
Визначальним в типологізації корпоративного управління є поняття інсайдерського та аутсайдерського управління, про теорію якої було зазначено в попередньому розділі.
Під інсайдерським контролем (управлінням), як правило, розуміють захоплення суттєвих прав контролю менеджерами чи працівниками минулого державного підприємства в процесі його акціонування. В залежності від національних умов та форм приватизації ступінь та масштаби інсайдерського контролю в перехідних економіках можуть бути різними.
Аутсайдерською є така модель управління, в якій права контролю в залежності від фінансового стану підприємства передаються від інсайдера до аутсайдера - банку і іншим фінансовим структурам або зовнішнім інвесторам.
Відмінності цих двох перелічених моделей корпоративного управління - інсайдерської та аутсайдерської - наведені в таблиці 2.2.
Виникає класичне для корпорації розподіл на інсайдерів і аутсайдерів. Аутсайдери можуть бути недостатньо інформовані. Навіть за умов достатньої поінформованості виникають труднощі моніторингу - постійного спостереження за діяльністю акціонерного товариства. Звідси і визначений ризик при інвестуванні в акціонерне товариство. З метою його зниження в корпоративному управлінні повинна бути забезпечена його прозорість, що досягається за рахунок максимальної поінформованості акціонерів.
Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика моделей корпоративного управління
| Система аутсайдерів (англо-американська модель) | Система інсайдерів (західноєвропейська та японська моделі) |
| Контроль ринків капіталів та зовнішній контроль | Універсальний банківський контроль власності |
| Розосереджена власність, пасивні акціонери | Зосереджена власність активних акціонерів |
| Акціонерна демократія, конкуренція інтересів та конкурентні рішення | Довгострокове співробітництво акціонерів |
| Однорівневі корпоративні ради, в яких господарюють інсайдери | Двохрівневі корпоративні ради, взаємне володіння акціями, пірамідальні схеми, холдингові структури |
| Важливі елементи | |
| - ліквідність для акціонерів; - захист дрібних акціонерів; - прозорість, розкриття інформації; - сильний захист прав кредиторів; - заборона на внутрішні угоди; - чіткі правила передачі; - явні процедури банкрутства; - більш активні ринки цінних паперів | - участь працівників в управлінні; - правила управління по домовленості; - активна участь універсальних банків в фінансових рішеннях; - активні власники, більш уважливий нагляд за керівництвом; - контроль інсайдерів; - розповсюджено сімейне володіння |
| Переваги | |
| - орієнтація на підвищення вартості компанії, її прибутковості в короткостроковому періоді; - висока гнучкість систем управління; - пристосування компанії до мобільності зовнішнього середовища; - інноваційність і достатня ризикованість проектів | - орієнтація на довгостроковий розвиток компаній; - стабільність внутрішніх і зовнішніх для компанії факторів; - невеликі ризики банкрутств і руйнівних "конфліктів інтересів"; - стабільні партнерські відносини в групі акціонерів-інсайдерів (стратегічні альянси); - ефективний контроль за менеджерами компанії |
| (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); Недоліки | |
| - наявність ворожих злиттів і поглинань (а деякими оцінками - 50 % усіх реорганізацій); - переоцінений фондовий ринок і як наслідок - "перегріта" економіка | - темпи зростання і прибутковість західноєвропейських та японських компаній нижче, ніж американських; - слабке впровадження інноваційних та інвестиційних проектів |
При визначенні особливостей системи корпоративного управління, тобто їх спрямування та складу, важливо з'ясувати, які групи акціонерів ("інсайдерів" або "аутсайдерів") домінують, як у "середньостатистичному" акціонерному товаристві (АТ), так і у конкретному АТ.
Відкриті акціонерні товариства цілком справедливо можна назвати "діамантом в короні" економіки практично усіх розвинених країн. Як правило, це великі підприємства, на які припадає левова частка внеску в економіку країни. Проте у різних країнах з ринковою системою господарювання корпорації мають свої особливості і суттєві відмінності. У багатьох країнах акції лише невеликої кількості акціонерних товариств представлені на фондових ринках. Так, якщо у Великобританії таких товариств нараховується близько 2000, а в США - більше 6000, то в Німеччині - їх 650, а у Франції - лише 4402. У різних країнах відкриті акціонерні товариства стикаються з різними управлінськими і організаційними проблемами і, відповідно, застосовують різні підходи до вирішення цих проблем. Здебільшого, рішення залежить від структури власності, тобто від того, хто є власниками товариства і від кількості таких власників.
Для Великобританії та США характерна значна "розпорошеність власності", тобто акціонерні товариства мають багато власників, кожен з яких володіє дрібною часткою корпоративного капіталу. За відсутності домінуючого акціонера, жодна з груп акціонерів не може вимагати визнання особливих прав, включаючи права на представництво в управлінні.
В інших розвинених країнах, як то Німеччина, Франція, Японія, Корея, має місце значна концентрація власності. Наприклад, з-поміж загальної кількості провідних компаній 80 % французьких та 85 % німецьких акціонерних товариств мають великих акціонерів - власників більш, ніж 25 % акцій кожний, а загалом в більшості компаній обох країн є великий акціонер - власник контрольного пакету акцій1 (табл. 2.3).
Склад вищих органів влади і їх компетенція визначаються чинним законодавством і рішеннями акціонерів (засновників) корпорації. Розрізняють два принципово різних типи побудови вищих органів влади АТ (рис. 2.2).
Вищим органом влади корпорації в обох випадках є збори акціонерів. Дирекція виступає в ролі довірених осіб корпорації і її акціонерів.
Внаслідок розпорошеності акціонерного капіталу в США права акціонерів у значній мірі обмежені - вони мають так названі "залишкові права контролю":
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корпоративне управління» автора Ігнатьєва І.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Сутність корпоративного управління“ на сторінці 1. Приємного читання.