Розділ «4.3. Логістика виробничих процесів»

1. Системи, рух матеріального потоку в яких засновано на принципі "виштовхування" матеріальних ресурсів попередньою виробничою ланкою на наступну протягом всього шляху їх просування у ланцюзі виробничих поставок, коли для кожної ділянки централізовано складаються індивідуальні плани виробництва, для чого резервуються певні матеріали і міжопераційні запаси.

2. Системи, рух матеріального потоку в яких засновано на принципі "витягування" матеріальних ресурсів наступною у технологічному ланцюжку виробничою ланкою з попереднього протягом всього шляху їх просування в ланцюзі поставок.

Наразі існує кілька логістичних систем, які знайшли широке застосування в усьому світі. До них відносяться:

- MRP (Material Requirements Planning - планування матеріальних потреб);

- MRPII (Manufacturing Resource Planning - планування виробничих ресурсів);

- ERP (Enterprise Resource Planning - планування ресурсів підприємства);

- ERPII (нова версія концепції ERP, що містить у собі: ERP, CRM (Customer Relationships Management - управління відносинами із клієнтами) і SCM (Supply Chain Management - управління ланцюгом поставок), раніше DRP (Distribution Resource Planning - планування розподілу ресурсів);

- JIT (Jist-in-time - "Точно в строк");

- Lean production ("худе" виробництво);

- Kanban (у перекладі з японського означає "картка").

Кожна з наведених систем відноситься або до "штовхаючого" типу (Push system), або до "витягуючого" типу (Pull system).

"Штовхаюча" логістична система (Push system) передбачає таку організацію руху матеріальних потоків через виробничу систему, при якій матеріальні ресурси подаються з попередньої операції на наступну відповідно до заздалегідь сформованого твердого графіка поставок. Матеріальні ресурси "виштовхуються" з однієї ланки виробничої логістичної системи на іншу. Для кожної операції загальним графіком установлюється час, до якого вона повинна бути завершена. Отриманий продукт "проштовхується" далі та перетворюється на запас незавершеного виробництва на вході наступної операції. Тобто такий спосіб організації руху матеріальних потоків немов би ігнорує інформацію про те, чи продовжиться обробка даного продукту на наступній стадії, і в якому стані у цей час перебуває призначене для цієї обробки робоче місце: чи зайняте воно виконанням зовсім іншого завдання або очікує надходження продукту для обробки. У результаті нерідко з'являються затримки в роботі технологічного устаткування і, як наслідок, збільшення рівня запасів незавершеного виробництва.

Структура "штовхаючої" системи виробничої логістики із централізованим плануванням припускає, що кожна виробнича ділянка одержує конкретні завдання на плановий період (це можуть бути комплекти деталей) і звітує про його виконання перед централізованою системою управління підприємством. Результати своєї роботи кожен виробничий підрозділ передає на склад. При такому плануванні і ділянка, і централізовану систему управління цікавлять тільки виконання строків та обсягів планового завдання. Кожна окрема ділянка при такому виді планування існує дещо ізольовано. Кожну таку ланку не цікавить, що буде з виробами, які відправляються з неї на проміжний склад, і чи є там залишки продукції попереднього місяця. При наявності залишків на складі виникає надлишок запасів у системі, при затримці з поповненням запасів виникає дефіцит, здатний зупинити виробничий процес. При коливаннях, наприклад, попиту або поставок, плани повинні оперативно переглядатися, що різко збільшує трудомісткість планової роботи. У вітчизняній практиці цей вид планування був донедавна єдиним; в умовах ринкової економіки він використовується в основному на заготівельних підприємствах і підприємствах з масовим типом виробництва, що виробляють стандартизовану продукцію широкого призначення.

Переваги "штовхаючих" систем:

1) незалежність роботи підприємства від дисципліни поставок;

2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.

Недоліки "штовхаючих" систем:

1) чим більше факторів відносно кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва для того, щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників:

3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;