Мембраностабілізатори протипоказані при індивідуальній непереносимості, кромогліцієва кислота – при астматичному статусі, дітям до 5 років.
Антагоністи лейкотриєнових Ді-рецепторів не призначають для усунення бронхоспазму при гострому приступі бронхіальної астми.
Фармакобезпека
Антигістамінні засоби несумісні з антикоагулянтами, промедолом, блювотними, М-холіноміметиками, трициклічними антидепресантами, стрептоміцином, неоміцином, канаміцином.
Оксатомід, дифенгідрамін, хлоропірамін, ципрогептадин, фенспірид не слід сумісно вживати з барбітуратами, снодійними та седативними засобами, наркотичними анальгетиками, транквілізаторами.
Терфенадин, лоратадин не можна застосовувати одночасно з кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, циметидином.
Дифснгідрамін несумісний з вітаміном С, натрію бромідом, гентаміцином.
Розчин інталу не слід інгалювати у суміші з розчином бромгексину г/х та амброксолу г/х.
Лікування кетотифеном у хворих з бронхіальною астмою та бронхообструктивним синдромом слід відміняти поступово.
Необхідна обережність квіфенадину при приписуванні хворим з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, печінки.
Через ускладнення антигістамінних препаратів: запоморочення голови, уповільнення психічних процесів, загальна слабкість, сонливість і навіть глибокий сон не можна вживати їх під час роботи.
До їжі приймають дименгідринат, фенспірид, зафірлукаст.
Після їжі приймають мебгідролін, квіфенадин, ципрогептадин.
Під час їжі приймають хлоропірамін, кетотифен.
Порівняльна характеристика препаратів
Еталонним препаратом “нічних” антигістамінних засобів є дифенгідрамін. Крім специфічного антагонізму з гістаміном, діфенгідрамін характеризується рядом інших властивостей, основна з яких – пригнічуючий вплив на ЦНС. Вона виявляється седативним і снодійним ефектами.
Крім того, дифенгідрамін має гангліоблокуючий, протизапальний, місцевоанестезуючий і противобпювотний (як центральний холіноблокатор) ефекти. Дифенгідрамін чинить спазмолітичну дію. Він потенціює дію снодійних, нейролептичних засобів, місцевих анестетиків, знижує температуру тіла.
Праметазин у порівнянні з дифенгідраміном дає дуже сильний, тривалий, повільно наступаючий протигїсгамінний та потенцюючий ефекти, чинить гіпотермічну і протикашльову дію.
Хлоропірамін поряд з антигістамінним виявляє виражений седативний ефект. Препарат чинить подразнюючу дію, тому при роботі з ним треба дотримуватися правил безпеки.
Клемастин більш активний, ніж дифенгідрамін, діє триваліше (8 – 12 годин). Потенціює дію алкоголю, тому в процесі лікування не можна вживати алкоголь. Не впливає на ЦНС.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби для лікування алергічних захворювань“ на сторінці 4. Приємного читання.
