Хінідин, новокаінамід, дизопірамід, етмозин здатні знижувати артеріальний тиск і серцевий викид (кардіодепресивна дія).
Етмозизі несумісний з інгібіторами МЛО. Солі калію несумісні з серцевими глікозидами.
Дифенін несумісний з гентаміцином, дигітоксином. прозерином, ізадрином, сульфаніламідами.
Токсичність препаратів калію зростає при недостатності надниркових залоз. Їх треба обережно застосовувати при порушеннях передсердно- шлуночкової провідності та екскреторної функції нирок.
Не можна змішувати розчини добузпаміну в одному шприці з розчинами лугів.
Лідокаїну гідрохлорнд призначають внутрішньовенно крапельно, повільно.
Перед їдою приймають хінідин, аміодарон (кордарон), а після їди – фенітоїн, верапаміл, аспарагінат калію та магнію.
Порівняльна характеристика
Аміодарон (кордарон) поліпшує коронарний кровообіг, усуває ішемію серця, яка часто стає сама причиною аритмії, усуває фібриляцію та миготіння передсердь. Аігпіаритмічний ефект розвивається через 6-8 днів. При короткочасному використанні аміодарон не токсичний.
Хінідин – алкалоїд хінного дерева, пригнічує автоматизм, збудливість, провідність і скоротність серцевих м'язів. Препарат пригнічує ЦНС. мас анальгезуючий і жарознижувальний ефекти, зменшує тонус перифери- чшіх судин, виявляє місцево- анестезуючу дію. посилює скорочення мюме- трія, має кумулятивний ефект.
Новокаінамід на відміну від хінідину наділений менш вираженою кардіотоксичною дією, має гіпотензивний і антихолінергічний ефекти. Кальцієві канали блокуються новокаїнамідом меншою мірою, ніж хінідином.
Праймалін може викликати зниження артеріального тиску. Мас місцевоанестезуючу. холіиоблокуючу активність.
Морацизин вибірчово уповільнює проведення імпульсу в інфарктній зоні. Препарат не впливає на скоротливу акпівність міокарда, для нього характерні також М-холіноблокуюча та коронаророзширююча дії.
Дизопірамід є дуже ефективним протиарігтмічщім засобом, але на відміну від хінідину сприяє підвищенню AT. Застосовують при загрозливих для життя иілуночкових аритміях. Має хінідинотюдібну дію. Значно краше переноситься хворими.
Лідокаїн – місцевий анестетик, при внутрішньовенному введенні викликає виражену, але короткочасну антиаритмічну, а також невелику коронаророзшнрюючу та калійзберігаючу дії. не зменшує скорочення міокарда. Застосовують його для негайної ліквідації тахікардії і фібриляції шлуночків при гострому інфаркті міокарда.
Фенітоїн діє аналогічно лідокаїну, але відрізняється більш м'якою дією та можливістю ентеральною застосування. Пригнічуючи ЦНС, препарат послаблює її вплив на діяльність серця, що є особливо важливим при інтоксикації СГ. Тому фенітоїн головним чином застосовують для усунення шлуночкових екстрасистолій, зумовлених інтоксикацією СГ. Ефективність його у таких випадках дуже велика (50-90%).
Пропафенон викликає слабку β-адреноблокуючу дію, блокує кальцієві канали. Застосовується для купірування небезпечних для життя шлуночкових аритмій.
Етацизин на відміну від інших мембраностабіпізуючих препарат діє на частину каналу, яка знаходиться на внутрішній поверхні мембрани. Застосовується для купування загрозливих для життя шлуночкових аритмій.
Пропранолал. Суттєве значення у його фармакодинаміці має седативний вплив на ЦНС і нормалізуюча дія на обмін речовин у міокарді. При вживанні препарату можливе зниження скорочувальної здатності міокарда та бронхоспазм.
Атеполол (атеполол-ЗТ) ефективний при надшлуночковій тахіари- тмії. Препарат сприяє переходу тахіаритмічної форми миготливої аритмії у брадикардію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиангінальні засоби“ на сторінці 11. Приємного читання.
