В організмі дорослої людини з вагою тіла 70 кг міститься 4,5 грамів заліза. Основний білок, який містить залізо, гемоглобін. Білком, який зв'язує залізо у сироватці крові і переносить його у кістковий мозок, а також у інші тканини, є трансферин. Він синтезується печінкою і належить до класу глобулінів.
Всмоктування заліза. Кількість заліза в організмі залежить від вмісту його в продуктах харчування і від того, як воно всмоктується. Всмоктування неорганічних солей заліза може проходити у будь-якому відділі шлунково-кишкового тракіу. Однак, існує градієнт всмоюування, який зменшується у напрямку від дванадцятипалої до прямої кишки. На всмоктування заліза діють численні фактори. Для того, щоб всмоктатися, іон заліза у людини повинен відновитись, це значить – перейти з тривалентного в двовалентний (з окисного у закисний). Відновлення починається у шлунку і продовжується у тонкому кишечнику. Іонізація заліза відбувається у шлунку під дією соляної кислоти, при рН=5. При зниженій кислотності всмоктування заліза з харчових продуктів може зменшуватись.
Відновлюючі агенти, такі як аскорбінова кислота, сукцинат, SH-групи амінокислот (цистеїн) і білків, що присутні у їжі, перетворюють окисне залізо у закисне, сприяючи його абсорібції. Посилює всмоктування заліза і алкоголь, а оксалати, фосфати, танін знижують його всмоктування.
При дефіциті пірідоксину також підвищується всмокіування заліза, незважаючи на підвищення рівня його у плазмі.
Антациди, такі як кальцію карбонат, амонію і магнезії гідроксид зменшують всмоктування заліза, можливо нейтралізуючи кислотність шлункового соку.
Всмоктування заліза знижується при використанні його під час або відразу після їди.
Зменшується всмокіування заліза при частковій гастроекгомії і масивних резекціях кишечника, кахексії, інфекційних хворобах.
Секрет підшлункової залози має інгібуючу дію на всмокіування заліза. При хронічних панкреатитах і цирозі печінки цей процес значно посилюється. Панкреатин запобігає надмірному всмоктуванню заліза.
Всмоктування заява залежить як від форми заліза, так і від абсолютної кількості його. Допускають два механізми всмокіування заліза: активний транспорт і пасивна абсорбція.
Активний транспорт відбувається за участю ферментних механізмів або переносників. Залізо, яке всмокталось у закисній формі, у ворсинках тонкого кишечника переходить у фосфат окису заліза. Залізо цього комплексу з'єднується з апоферитином у ворсинках епітелію з утворенням феритну. Всмоктування заява залежить від кількості апоферитину. Якщо він повністю насичений до утворення ферити ну, то всмоктування припиняється.
Пасивна абсорбція складається з дифузії заліза через кишкові ворсинки, а також можлива в комплексі з такими амінокислотами, як гліцин і серин. Цей процес функціонує переважно при надходженні заліза в дозах, які переважають вміст його у харчових продуктах.
Після всмоктування залізо циркулює в крові у зв'язаному з бетаглобуліном (трансферином). У нормі рівень заліза в плазмі коливається між 66 і 146 мкг/мл і залежить від дефіциту заліза, який супроводжується зниженням рівня його у сироватці і підвищенням можливості зв'язувати залізо.
Щорічна витрата заліза у людини становить 35 мг. Основна частина цієї кількості (21 мг) припадає на нормальний процес руйнування еритроцитів. Залізо, що вивільнилося із зруйнованих червоних клітин крові, знову утилізується.
Злоякісні захворювання, інфекції, запалення і уремія зменшують утилізацію заліза.
Депонування заліза. Біля 30% від загального вмісту заліза в організмі перебуває в депо. Ця кількість життєво необхідна, оскільки залізодефіцитні анемії не виявляються до тих пір, доки повністю не використається депоноване залізо. Воно депонується у формі феритину і гемосидерину у кістковому мозку, печінці, селезінці та інших зонах, у яких домінують елемент ретикулоендотеліальних структур. Як феритин, так і гемосидерин можуть бути джерелом заліза у синтезі гему при дефіциті заліза.
Екскреція заліза. За добу із організму людини екскретується 0,51 г заліза. Залізо втрачається також з десквамуючим епітелієм шкіри і випадаючим волоссям. Екскреція заліза із сечею становить 0,1 мг/доб, але вона збільшується при протеїнурії і перенасиченні залізом.
Фармакокоректори лейкопоезу
Фармакомаркетинг
| Кількість у світі | Перелік нових препаратів | |||
| INN | Торговельні · марки | Поновлення за INN (останні 5 років) | % поновлення в групі | |
| 12 | 49 | 3 | 25% | Ленограстим (Граноцит), філгристим (Нейпоген), молграмостим (Лейкомакс) |
Класифікація та препарати
| Стимулятори лейкопоезу та колонієсгимулювальні фактори* | Інгібітори лейкопоезу |
| Філграстим* · Ленотрастим* · Натрію нуклеоспермат Етил-карбоксифеніл-тіазолідин-ацетат Метил-оксиметилурацил Молграмостим* · Метилурацил | Бусульфан · Меркаптопурин · Хлоретиламіноурацил |
Механізм дії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез“ на сторінці 3. Приємного читання.
