Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез

Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту

В організмі дорослої людини з вагою тіла 70 кг міститься 4,5 грамів заліза. Основний білок, який містить залізо, гемоглобін. Білком, який зв'язує залізо у сироватці крові і переносить його у кістковий мозок, а також у інші тканини, є трансферин. Він синтезується печінкою і належить до класу глобулінів.

Всмоктування заліза. Кількість заліза в організмі залежить від вмісту його в продуктах харчування і від того, як воно всмоктується. Всмоктування неорганічних солей заліза може проходити у будь-якому відділі шлунково-кишкового тракіу. Однак, існує градієнт всмоюування, який зменшується у напрямку від дванадцятипалої до прямої кишки. На всмоктування заліза діють численні фактори. Для того, щоб всмоктатися, іон заліза у людини повинен відновитись, це значить – перейти з тривалентного в двовалентний (з окисного у закисний). Відновлення починається у шлунку і продовжується у тонкому кишечнику. Іонізація заліза відбувається у шлунку під дією соляної кислоти, при рН=5. При зниженій кислотності всмоктування заліза з харчових продуктів може зменшуватись.

Відновлюючі агенти, такі як аскорбінова кислота, сукцинат, SH-групи амінокислот (цистеїн) і білків, що присутні у їжі, перетворюють окисне залізо у закисне, сприяючи його абсорібції. Посилює всмоктування заліза і алкоголь, а оксалати, фосфати, танін знижують його всмоктування.

При дефіциті пірідоксину також підвищується всмокіування заліза, незважаючи на підвищення рівня його у плазмі.

Антациди, такі як кальцію карбонат, амонію і магнезії гідроксид зменшують всмоктування заліза, можливо нейтралізуючи кислотність шлункового соку.

Всмоктування заліза знижується при використанні його під час або відразу після їди.

Зменшується всмокіування заліза при частковій гастроекгомії і масивних резекціях кишечника, кахексії, інфекційних хворобах.

Секрет підшлункової залози має інгібуючу дію на всмокіування заліза. При хронічних панкреатитах і цирозі печінки цей процес значно посилюється. Панкреатин запобігає надмірному всмоктуванню заліза.

Всмоктування заява залежить як від форми заліза, так і від абсолютної кількості його. Допускають два механізми всмокіування заліза: активний транспорт і пасивна абсорбція.

Активний транспорт відбувається за участю ферментних механізмів або переносників. Залізо, яке всмокталось у закисній формі, у ворсинках тонкого кишечника переходить у фосфат окису заліза. Залізо цього комплексу з'єднується з апоферитином у ворсинках епітелію з утворенням феритну. Всмоктування заява залежить від кількості апоферитину. Якщо він повністю насичений до утворення ферити ну, то всмоктування припиняється.

Пасивна абсорбція складається з дифузії заліза через кишкові ворсинки, а також можлива в комплексі з такими амінокислотами, як гліцин і серин. Цей процес функціонує переважно при надходженні заліза в дозах, які переважають вміст його у харчових продуктах.

Після всмоктування залізо циркулює в крові у зв'язаному з бетаглобуліном (трансферином). У нормі рівень заліза в плазмі коливається між 66 і 146 мкг/мл і залежить від дефіциту заліза, який супроводжується зниженням рівня його у сироватці і підвищенням можливості зв'язувати залізо.

Щорічна витрата заліза у людини становить 35 мг. Основна частина цієї кількості (21 мг) припадає на нормальний процес руйнування еритроцитів. Залізо, що вивільнилося із зруйнованих червоних клітин крові, знову утилізується.

Злоякісні захворювання, інфекції, запалення і уремія зменшують утилізацію заліза.

Депонування заліза. Біля 30% від загального вмісту заліза в організмі перебуває в депо. Ця кількість життєво необхідна, оскільки залізодефіцитні анемії не виявляються до тих пір, доки повністю не використається депоноване залізо. Воно депонується у формі феритину і гемосидерину у кістковому мозку, печінці, селезінці та інших зонах, у яких домінують елемент ретикулоендотеліальних структур. Як феритин, так і гемосидерин можуть бути джерелом заліза у синтезі гему при дефіциті заліза.

Екскреція заліза. За добу із організму людини екскретується 0,51 г заліза. Залізо втрачається також з десквамуючим епітелієм шкіри і випадаючим волоссям. Екскреція заліза із сечею становить 0,1 мг/доб, але вона збільшується при протеїнурії і перенасиченні залізом.

Фармакокоректори лейкопоезу

Фармакомаркетинг

Кількість у світіПерелік нових препаратів
INNТорговельні · маркиПоновлення за INN (останні 5 років)% поновлення в групі
1249325%Ленограстим (Граноцит), філгристим (Нейпоген), молграмостим (Лейкомакс)

Класифікація та препарати

Стимулятори лейкопоезу та колонієсгимулювальні фактори*Інгібітори лейкопоезу
Філграстим* · Ленотрастим* · Натрію нуклеоспермат Етил-карбоксифеніл-тіазолідин-ацетат Метил-оксиметилурацил Молграмостим* · МетилурацилБусульфан · Меркаптопурин · Хлоретиламіноурацил

Механізм дії

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Загальна фармакологія

  • Основні етапи історії фармакології

  • Види дії ліків

  • Негативні види дії ліків

  • Принципи дозування ліків

  • Шляхи введення ліків

  • Фармакокінетика ліків

  • Всмоктування ліків

  • Розподіл ліків в організмі

  • Виведення ліків з організму

  • Комбінована дія ліків

  • Механізм дії ліків

  • Спеціальна фармакологія

  • Ненаркотичні анальгетики (ННА)

  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

  • Снодійні засоби

  • Седативні засоби

  • Транквілізатори (МАЛІ ТРАНКВІЛІЗАТОРИ, АТАРАК- ТИКИ, АНКСІОЛІТИКИ, АНТИФОБІЧНІ)

  • Нейролептики

  • Протисудомні засоби

  • Засоби для лікування паркінсонізму

  • Аналептики

  • Психостимулятори

  • Антидепресанти

  • Ноотропні засоби та актопротектори

  • Адаптогени

  • Лікарські засоби, що впливають на периферичну нервову систему. Ліки, які впливають на аферентну іннервацію

  • Засоби, що впливають на аферентну інервацію

  • Відхаркувальні та протикашльові засоби

  • Холіноміметики

  • Антихолінестеразні препарати

  • М-Холіноблокатори

  • Н-Холіноблокатори

  • Адренергічні засоби (Адреноміметики)

  • Антиадренергічні засоби

  • Гормональні препарати гіпоталамуса, гіпофіза, щитовидної, паращитовидної, підшлункової залоз та синтетичні цукрознижуючі засоби

  • Гормональні та антигормональні препарати гіпоталамуса та гіпофіза

  • Інсуліни

  • Пероральні гіпоглікемічні засоби

  • Препарати з активністю гормонів щитоподібної залози. Антитиреоїдні засоби

  • Препарати гормонів прищитоподібних залоз

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги

  • Естрогенні та анти естрогенні препарати

  • Прогестини та їх антагоністи

  • Андрогени

  • Анаболічні стероїди

  • Засоби, що впливають на міометрій

  • Контрацептивні засоби

  • Вітамінні препарати

  • Ферментні та антиферментні препарати

  • Ліки, що впливають на процеси тканинного обміну

  • Плазмозамінні розчини

  • Засоби, що зменшують зсідання крові

  • Засоби, що підвищують зсідання крові

  • Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез
  • Антибластомні засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функції ШКТ

  • Гепатопротектори

  • Проносні засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему

  • Антиангінальні засоби

  • Антигіпертензивні засоби

  • Периферичні судинорозширювальні засоби

  • Комбіновані гіпотензивні препарати

  • Засоби для лікування атеросклерозу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби

  • Пеніциліни

  • Інші β-лактамні антибіотики

  • Цефалоспорини

  • Тетрацикліни

  • Макроліди та азаліди

  • Аміноглікозиди та глікопептиди

  • Антибіотики різних груп

  • Фторхінолони

  • Сульфаніламідні препарати

  • Протитуберкульозні препарати

  • Антигельмінтні препарати

  • Протигрибкові препарати

  • Противірусні засоби

  • Протималярійні засоби

  • Протисифілітичні препарати

  • Антисептики та дезінфікуючі засоби

  • Засоби для лікування алергічних захворювань