По-третє, гіпертонічні розчини глюкози підвищують осмотичний тиск крові, шо сприяє перетіканню рідини із тканин у кров. При цьому зменшується кількість води у тканинах, збільшується об'єм циркулюючої крові і знижується в'язкість. Саме тому глюкоза зменшує набряк у тканинах і підвищує знижений артеріальний тиск. Осмотична дія глюкози однакова з осмотичною дією солей, ніж еквівалентних розчинів хлориду натрію і інших солей. Солі мають вищу швидкість дифузії, ніж цукри, і вирівнювання концентрацій між кров'ю і тканинами протікає швидше, ніж при введенні розчинів цукрів.
Глюкоза була введена в медичну практику у 1917 р. і з того часу набула широкого застосування в усіх галузях медицини.
• 1. Гіпертонічні розчини (10-40 %) використовують при серцево-судинній недостатності як засіб для підвищення скорочувальної здатності серця і його резервних силі Ця дія глюкози особливо виявляється на фоні пригнічення серцевого м'язу.
• 2. Глюкоза входить до складу протишокової рідини, кровозамісників. Введення її при колапсі, шоці підвищує артеріальний тиск, при цьому виявляються антитоксичні властивості глюкози.
• 3. При загрожуючих життю набряках (легенів та мозку) глюкоза виявляє протинабрякову дію.
• 4. Як сечогінний засіб глюкоза не зазнає зворотнього всмоктування в ниркових канальцях, збільшує в них осмотичний тиск, зменшуючи тим самим реабсорбцію води.
• 5. При інфекційних захворюваннях, захворюваннях печінки (гепатиті), при інтоксикації (отруєнні анальгетиками, цианідами, ртуттю, оксидом вуглецю) використовують антитоксичну дію глюкози.
• 6. При гіпоглікемії (передозуванні інсуліну) широко використовують глюкозу.
• 7. Розчини глюкози часто застосовуються для розведення лікарських речовин, особливо серцевих глікозидів, при введенні їх у вену.
• 8. Прии нервових захворюваннях глюкоза знижує рефлекторне збудження ЦНС.
• 9. Ізотонічний розчин глюкози (5%) використовується для поповнення організму рідиною без зміни іонного складу крові. При цьому глюкоза виступає джерелом поживних речовин, що легко засвоюються. Ізотонічні розчини глюкози вводять підшкірно, внутрішньовенно, в клізмах; гіпертонічні розчини не можна вводити підшкірно, в клізмах через небезпеку їх некротичної дії.
АМІНОКИСЛОТИ
Аденозину монофосфат
Механізм дії
Аденозину монофосфат. Аденозин бере участь у регулюванні вуглеводного обміну, активації в анаеробних умовах ряду ферментів циклу Кребса, підсиленні ресинтезу АТФ при одночасному гальмуванні гліколізу. АМФ, як пуриновий нуклеотид, безпосередньо бере участь у синтезі нуклеїнових кислот і білка, а також здійснює енергетичне забезпечення і біологічну катапізацію.
АМФ в організмі метаболізує до аденозину, але при достатньому рівні внутрішньоклітинного АТФ у клітині, препарат метаболізує до шозинмонофосфату (див. інозин).
Фармакодинаміка
Препарат має капіляророзширюючий, антигіпоксичний, анаболічний, антиаритмічний ефекти.
У кардіології застосовують для поліпшення периферичного кровообігу та мікроциркуляції, нормалізації метаболічних процесів у міокарді. При внутрішньовенному введенні справляє антиаритмічну дію.
Інозин
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ліки, що впливають на процеси тканинного обміну“ на сторінці 2. Приємного читання.
