Діабетична кома, прекоматозні стани, діабет І типу у дітей та підлітків, кетоацидоз, вагітність, лактація, підвищена чутливість до похідних сульфонілсечовини, виражені порушення функцій нирок та печінки.
Фармакобезпека
Пероральні антидіабетичні препарати несумісні з α-адреноміметиками, гормонами кори надниркових залоз, інгібіторами МАО, психостимуляторами, β-адреноміметиками, антиаритмічними засобами.
Похідні сульфонілсечовини несумісні з саліцилатами, тетрацикліном, левоміцетином, непрямими антикоагулянтами, бутадіоном, обережно вживають з β-адреноблокаторами.
Толбутамід несумісний з мезатоном, кофеїном, ізадрином.
Дія акарбози при одночасному призначенні з ферментними препаратами, холестираміном, антацидами, кишковими адсорбентами послаблюється.
Одночасне призначення антикоагулянтів групи дикумаринів, саліцилатів, тетрациклінів, левоміцетину та інших призводить до гальмування процесу метаболізму пероральних антидіабетичних засобів і підвищення їх гіпоглікемічної активності.
Під час лікування похідними сульфонілсечовини протипоказано вживання алкоголю внаслідок можливого розвитку вираженої гіпоглікемії.
Лікування хворих, які перебували на інсуліні, ведеться пероральними гіпоглікемічними засобами в тому випадку, якщо його добова доза була менша, ніж 40 ОД.
Гіпоглікемічні препарати дозують з урахуванням вмісту глюкози в крові й сечі. Для кожного хворого потрібно підбирати індивідуальну дозу.
Перед їдою приймають глібенкпамід, гліклазид, акарбозу; після їди – метформін; під час їди приймають гліквідон, метформін, буформін.
Порівняльна характеристика препаратів
Похідні сульфонілсечовини
Похідні сульфонілсечовини розрізняють: середньої тривалості дії (8-24 год) – толбутамід, карбутамід; тривалої дії (24-60 год) – глібенкпамід, гліквідон, гліклазид.
Толбутамід не справляє протимікробної дії на мікрофлору кишечнику.
Карбутамід має бактерицидну дію щодо кишечної мікрофлори.
Глібенкпамід відносно добре переноситься, в менших дозах має сильну гіпоглікемічну дію, виявляє також гіпохолестеринемічну активність, зменшує тромбогенні властивості крові. Поліпшує мікроциркуляцію у хворих на цукровий діабет, ускладнений ангіопатією, тромбофлебітом. При лікуванні ним частота розвитку гіпоглікемії особливо висока.
Гліклазид гальмує агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, перешкоджає розвитку мікротромбозів, збільшенню реакції судин на адреналін при мікроангіопатіях. Препарат не призводить до збільшення маси тіла.
Гліквідон. Дія близька до глібенкламіду та гліклазиду, він є одним з найбільш ефективних препаратів сульфанілсечовини, що добре переносяться. Його можна використовувати для хворих цукровим діабетом з захворюваннями печінки.
Таблиця 17
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пероральні гіпоглікемічні засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
