β-αдреноблокатори несумісні з наркотичними анальгетиками, інгібіторами холінсстерази, трициклічними антидепресантами.
α+β-адреноблокатори несумісні з серцевими глікозидами.
Симпатолітики несумісні з інгібіторами МАО, гормонами кори надниркових залоз, трициклічними антидепресантами, серцевими глікозидами, психостимуляторами.
Ацебутолол не можна поєднувати з антиаритмічними препаратами, хінідином, галогенвмісними засобами для наркозу, препаратами, що містять гідроокис алюмінію.
Пропраполол не можна приймати одночасно з транквілізаторами і нейролептиками, ерготаміном.
Окспреналал несумісний з дигітоксином, прозерином, промедолом, стрептоцидом, мезатоном, кофеїном, хлороводиевою кислотою, ізадрином, дифеніном.
У хворих на цукровий діабет β-адреноблокатори посилюють і подовжують викликану інсуліном гіпоглікемію.
Застосовують β-адреноблокатори для лікування хворих на ішемічну хворобу серця обережно, враховуючи пригнічення β-адренобдокаторами скоротливої функції серця, яка при інфаркті міокарда вже знижена.
а-адреноблокатори і симпатолітики можуть спричинити ортостатичний колапс.
Піроксан зменшує свербіж, прояви абстиненції та морської хвороби.
Для окспренололу є характерним “синдром відміни”.
Доксазозин (кардура) не виявляє негативного впливу на метаболізм, його можна застосовувати у хворих на БА, цукровий діабет, подаїру та в осіб похилого віку, а також у пацієнтів з серцевою недостатністю.
Використання доксазозину (кардура) під час вагітності та лактації можливе лише за умов, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. Слід також ураховувати, що під час прийому препарату (особливо на початку лікування) може знижуватись здатність керувати транспортними засобами та працювати з потенційно небезпечними механізмами.
Гіпотензивний ефект октадину починається на 2-4 день.
Перед їдою приймають ніцерголін; після їди: – тамсулозин (омнік), фентоламін, атснолол (атенолол-ЗТ), резерпін.
Порівняльна характеристика препаратів
α-адреноблокатори
Доксазозин (кардура) – селективний уроефективний α1- адреноблокатор. Кардура швидко зменшує обструктивні та іритативні симптоми ДГПЗ, покращуючи при цьому показники уродинаміки у 66-71% хворих. У разі застосування препарату 1 раз на добу клінічно значущий гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. AT знижується поступово: максимальний ефект розвивається, як правило, через 2-6 годин після застосування препарату. У хворих на АГ AT під час лікування доксазозином однаковий у положенні лежачи і стоячи. На відміну від неселективних блокаторів α1-адренорецепторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивається. Під час терапії рідко спостерігаються підвищення активності реніну плазми крові і тахікардія. Доксазозин позитивно впливає на ліпідний профіль крові, значно знижує індекс атерогенності, вміст загальних ТГ і загального ХС. У зв'язку з цим, він має перевагу перед діуретинами та блокаторами β-адренорецепторів, які негативно впливають на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок АГ і порушень ліпідного обміну з ІХС, сприятлива дія доксазозину одночасно на AT і рівень атерогенних ліпідів сприяє зниженню ризику розвитку ІХС. Лікування кардурою призводить до регресії' гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та підвищення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, доксазозин поліпшує чутливість периферичних тканин до інсуліну у хворих з її порушенням.
Тамсулозин (омнік) вибірково та конкурентно блокує постсинаптичні α1А-адренорецептори, які знаходяться у простаті, уретрі, шийці сечового міхура, що призводить до зниження їхнього тонусу та покращення відходження сечі. Одночасно зменшуються симптоми обструкції та подразнення, що пов'язані з аденомою простати. Оскільки здатність препарату впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів вище, ніж його здатність взаємодіяти з α1В-адренорецепторами (які локалізовані в стінці судин), то тамсулозин є простатоспецифічним препаратом, практично не змінює рівень AT як у хворих з нормальним вихідним АТ, так і у хворих на гіпертензію. Застосовують препарат при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Не потребує підбору дози, застосовують 1 раз на добу.
Альфузозин (дальфаз, дальфаз СР) – селективний α1- адреноблокагор, який вибірково блокує рецептори в ділянці трикутника сечового міхура, уретои та передміхурової залози. Препарат знижує внурішньоуретральнии тиск та полегшує сечовиділення. Знижує тонус гладких м'язів артерій і вен, зменшує ЗПОС та системний AT.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиадренергічні засоби“ на сторінці 4. Приємного читання.
