Лабораторні та інструментальні дослідження:
• ендоскопічний метод діагностики – гіперемія, набряк слизової оболонки, підвищена вразливість, ерозії; можлива атрофія слизової оболонки (блідість, потоншення, згладженість, просвічування судин). Для хвороби Менетріє характерними є гігантські складки СО тіла і дна шлунка, що не перетинають воротар, поліпоподібні розростання на СО шлунка;
• гістологічні методи діагностики є основними у постановці діагнозу ХГ. Згідно Х'юстонської системи ХГ (1996), необхідно досліджувати 5 гастробіоптатів (1-3 кута шлунка; 2 – з тіла шлунка; 2-3 антруму) з описанням патоморфологічних змін за візуально- аналоговою шкалою у балах (0 – відсутність ознак; 1 бал – незначний прояв ознаки; 2 бали – помірний; 3 бали – виражений);
Згідно системи OLGA (2008) застосовується оцінка гістологічних ознак вираженості запалення і атрофії в антральному відділі (3 біоптати) та в тілі шлунка (2 біоптати) з оцінкою по 10 правильно орієнтованих залоз в кожному біоптаті та подальшим визначенням інтегральних показників – 0-I-II-III-IV ступеня хронічного гастриту (вираженість запальної інфільтрації нейтрофільними лейкоцитами й мононуклеарними клітинами) і стадії 0-I-II-III-IV (вираженість атрофії). За новою візуально-аналоговою шкалою системи OLGA ступінь атрофії оцінюється наступним чином: відсутність атрофії (0%) – 0 балів; слабка атрофія (1-30%) – 1 бал; помірна атрофія (31- 60%) – 2 бали; важка атрофія (>60%) – 3 бали. Крім явищ запалення і атрофії при важких формах ХГ вказується наявність кишкової метаплазії та дисплазії СО. Для хвороби Менетріє характерна виражена гіперплазія шлункових ямок та підвищений вміст трансформуючого фактора росту-α в СО;
• тести індикації гелікобактерної інфекції: інвазивні (бактеріологічні, гістологічні, цитологічні методи і швидкий уреазний тест – CLO тест, серологічний) та неінвазивні (дихальний тест із сечовиною, міченою С13 і С14, тест на виявлення антигенів Нр-інфекції в калі) дозволяють встановити Нр-асоційований гастрит;
• базальна рН-метрія дозволяє встановити стан кислотопродукції (гіперацидність, нормоацидність, гіпоацидність) та ефективність кислотосупресії при лікуванні;
• дослідження сироваткових маркерів дозволяє встановити при аутоімунному гастриті присутність аутоантитіл IgG до парієтальних клітин та внутрішнього фактора Кастла, підвищення рівня гастрину-17, зниження рівня вітаміну В12. Запропонований метод "серологічної біопсії" GastroPanel з визначенням в сироватці крові рівня гастрину-17, пепсиногену-І і II та антитіл IgG до Н. pylori. Гастрин-17 продукується G-клітинами антрального відділу шлунка і при атрофії в антрумі його рівень знижується (<5 пмоль/л). У випадку атрофічного гастриту тіла шлунка при відсутності атрофії в антрумі вміст гастрину зростає (>10 пмоль/л). При атрофії тіла шлунка знижується рівень пепсиногену-І (<25 мкг/л), який продукується головними клітинами тіла шлунка. Пепсиноген II продукується в усіх відділах шлунка і при атрофічному гастриті знижується співвідношення пепсиноген-І/пепсиноген-ІІ. Підвищення рівня IgG до Н.pylori (> 38 EIU) свідчить про наявність гелікобактеріозу. Пацієнтам з ознаками атрофії надалі показана ендоскопія з гастробіопсією для верифікації патології та отримання детальної гістологічної характеристики;
• до інших лабораторно-інструментальньїх методів відносять – клінічний аналіз крові, дослідження калу на приховану кров, вивчення стану електролітного балансу, показників функціонального стану підшлункової залози, радіоізотопні, ультразвукові методи діагностики.
Етапи діагностичного пошуку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного гастриту“ на сторінці 4. Приємного читання.
