• 2. Біль нерегулярний.
• 3. Біль не генералізується і не локалізується в інших ділянках живота чи грудної клітки.
• 4. Біль не зменшується після акту дефекації і відходження газів.
• 5. Немає відповідності критеріям для функціональних захворювань жовчного міхура і сфінктера Одді.
* Критерії відповідають вимогам, якщо скарги активні впродовж останніх 3-х місяців з початком захворювання щонайменше 6 місяців.
Підтверджуючі критерії:
• 1. Біль може мати палаючий характер, але без ретростернального компоненту.
• 2. Найчастіше прийом їжі індукує чи зменшує біль, але біль може з'явитися і натщесерце.
• 3. Можливе співіснування із постпрандіальним дистрес-синдромом.
IV етап – діагностика ФД за допомогою лабораторно-інструментальних методів дослідження.
Примітка: * ГДЗ – гастродуоденальна зона.
В окремих країнах при синдромі диспепсії прийнята тактика щодо обов'язкової ФЕГДС у віці після 55-ти років, при застосуванні НПЗП, за наявності "тривожних симптомів" та раку шлунка у родичів. В Україні, у зв'язку з широким розповсюдженням раку шлунка, обов'язковій ФЕГДС підлягають пацієнти з диспепсією після 45-ти років, при "симптомах тривоги", застосуванні НПЗП, онкопатології у родичів. Іншим категоріям пацієнтів з диспепсією віком до 40-45 років, за відсутності вищеперерахованих обмежень, рекомендують нормалізацію способу життя, режиму і характеру харчування, тестують на наявність Нр- інфекції, а за наявності проводять її ерадикацію. За відсутності Нр – призначають лікування антисекреторними середниками і спостерігають впродовж 2-х тижнів. При збереженні симптомів рекомендоване проведення ФЕГДС.
Військовослужбовці з недослідженою диспепсією підлягають ендоскопічному обстеженню задля виключення органічної причини диспепсичного синдрому і встановлення ступеня придатності до військової служби.
V етап – диференціальна діагностика функціональної диспепсії та формулювання клінічного діагнозу.
ФД необхідно диференціювати з органічною диспепсією (табл. 1.2), що має місце при пептичній виразковій хворобі, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, раку шлунка, хронічному панкреатиті тощо. ФД диференціюють з іншими функціональними захворюваннями – дисфункціями жовчного міхура і сфінктера Одді (табл. 1.3), коли больовий синдром, на відміну від функціональної диспепсії, локалізується не по серединній лінії, а частіше в правому і/чи лівому підребер'ї; синдромом подразненого кишечника (СПК) (табл. 1.4), коли больовий синдром локалізований в правій і/чи лівій здухвинній ділянці та супроводжується порушеннями частоти, характеру стільця, здуттям живота.
Говорячи про необхідність проведення диференціального діагнозу між функціональною диспепсією і гастроезофагельною рефлюксною хворобою, необхідно пам'ятати і про поєднання між собою цих захворювань. В Римських критеріях III було підкреслено, що наявність ГЕРХ не виключає діагнозу ФД, особливо якщо симптоми, що властиві синдрому болю в епігастрії і постпрандіальному дистрес-синдрому, зберігаються після курсу антисекреторної терапії.
Таблиця 1.2
Захворювання, що входять до групи органічної диспепсії, які необхідно виключати при постановці діагнозу функціональної диспепсії
| Ендогенні захворювання: · пептична виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; захворювання жовчовивідних шляхів; хронічний панкреатит; злоякісні пухлини шлунка, підшлункової залози, товстої кишки; інші інфільтративні ураження шлунка; синдром мальабсорбцїі; судинні мальформації · Екзогенні ураження: · медикаментозні (нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики, теофілін, препарати наперстянки, заліза); алкоголь · Інші захворювання: · цукровий діабет; гіпер-або гіпотиреоз; гіперпаратиреоз; електролітні порушення; захворювання сполучної тканини; захворювання печінки |
Таблиця 1.3
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етапи діагностичного пошуку“ на сторінці 2. Приємного читання.
