Діагностика функціональних гіпербілірубінемій

Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи

• проба Кумбса;

• фекальний уробіліноген;

• проба з бенгальською рожевою 13IJ;

• ендосонографічне дослідження гепатопанкреатобіліарної зони;

• КТ гепатопанкреатобіліарної зони;

• пункційна біопсія печінки з гістологічним дослідженням біоптату;

• молекулярна діагностика: аналіз ДНК гена УДФГТ (TUGT 1А1). Консультації фахівців при гіпербілірубінемії:

• гематолога;

• інфекціоніста;

• хірурга;

• клінічного генетика.


Диференціальна діагностика функціональних гіпербілірубінемій


При виявленні гіпербілірубінемії у військовослужбовця необхідно детально вивчити анамнез хворого, уточнити наявність жовтяничного синдрому у близьких родичів (обтяжена спадковість), звернути увагу на час появи першого епізоду жовтяниці, якщо вона мала місце раніше (після народження, статевого дозрівання чи перенесених захворювань), установити вираженість жовтяничного синдрому та порушень загального самопочуття. При цьому конкретизують перенесені чи наявні захворювання гепатопанкреатобіліарної зони (гострий чи хронічний гепатит, безкам'яний чи калькульозний холецистит, холангіт, панкреатит), вроджені чи набуті гемолітичні анемії, контакт із токсичними речовинами, особливо гепатотропними отрутами (карботетрахлорид, жовтий фосфор, мітотоксин), уточнюють епідеміологічний анамнез (малярія) та шкідливі звички пацієнта (алкоголь, наркотики).

Некон'юговані гіпербілірубінемії можуть бути зумовлені надлишковою продукцією і доставкою у печінку такої кількості білірубіну, що перевищує її здатність акцептувати і кон'югувати його, наприклад, при гемолізі, неефективному еритропоезі, резорбції гематом, наявності штучних клапанів серця. У першу чергу, функціональні некон'юговані гіпербілірубінемії необхідно відмежовувати від спадкових чи набутих гемолітичних анемій. Основні опорні пункти диференціального діагнозу: анемія, спленомегалія, ретикулоцитоз, зниження осмотичної та механічної резистентності еритроцитів, зміна їх морфології, підвищення екскреції уробіліногенових тіл та вкорочення тривалості життя еритроцитів, що визначається за допомогою радіоактивної мітки, накопичення гемосидерину в гепатоцитах – не характерні для ФГ. Для діагностики аутоімунної гемолітичної анемії має значення виявлення позитивної прямої проби Кумбса. Для виключення синдрому Циве допомагають вказівки на зловживання алкоголем та типова картина алкогольної хвороби печінки.

Кон'юговані гіпербілірубінемії слід відмежовувати від хронічних внутрішньопечінкових (цироз печінки, гепатит, первинний біліарний цироз, медикаментозно-індукований гепатит) і позапечінкових (обструкція жовчовивідних шляхів внаслідок холедохолітіазу, доброякісних стриктур, атрезії жовчних протоків, новоутворень гепатобіліарної системи, склерозуючого холангіту) холестатичних жовтяниць. При цьому враховують, що поряд із переважним підвищенням зв'язаного білірубіну в сироватці крові, для холестатичних захворювань характерна клініко-лабораторна симптоматика холестазу: шкірна сверблячка, висока активність лужної фосфатази, ГГТП, жовчних кислот, гіперхолестеринемія, гіпер-β-ліпопротеїдемія. Безумовно, виключають механічну жовтяницю, зумовлену холедохолітіазом, враховуючи наявність больового, холестатичного, диспепсичного синдромів, значне підвищення рівня зв'язаного білірубіну, наявність жовчно-кам'яної хвороби, виявлення порушень пасажу жовчі по протоковій системі у вигляді розширення холедоха і/чи внутрішньопечінкових жовчних протоків. Рідко доводиться диференціювати кон'юговані ФГ із синдромом Каролі (на тлі кістозного розширення внутрішньопечінкових жовчних протоків). Диференціальний діагноз ФГ і таких хронічних дифузних хвороб печінки, як хронічний гепатит і цироз печінки, як правило, не складає труднощів. При цьому враховується наявність цитолітичного, імунозапального, холестатичного, гепатодепресивного, набряково-асцитичного синдромів і/або маркерів вірусного гепатиту В, С, D, G.

При ізольованій гіпербілірубінемії уточнюють її характер: переважання непрямої (некон'югованої, вільної) фракції білірубіну може свідчити на користь синдрому Жильбера, Мейленграхта, Калька. Необхідність встановлювати діагноз синдрому Кріглера-Найяра І та II типу у військовослужбовця на практиці не виникає, оскільки вказані хвороби дебютують у немовлят. При переважанні прямої (кон'югованої, зв'язаної) фракції білірубіну діагностичний пошук ведеться у напрямку синдрому Дабіна-Джонсона, Ротора (табл. 1.6).

Верифікація діагнозу синдрому Жильбера

• 1. При рівні непрямого білірубіну менше 30 мкмоль/л виправдане використання проби із голодуванням, із ксантинолу нікотинатом і нікотиновою кислотою. При цьому підвищення рівня білірубіну більше, ніж у 1,5 рази, в основному за рахунок некон'югованої фракції, свідчить на користь синдрому Жильбера. Більш низьке підвищення може спостерігатись і у здорових осіб.

• 2. Проводячи пробу з бенгальською рожевою, міченою 13IJ, спостерігається подовження напівперіоду кліренсу в середньому до 28 хв проти 13 хв у практично здорових людей і часу максимального поглинання – 56 хв проти 25 хв в нормі, а також уповільнення експресії фарби – 4,2 год проти 1,5 год відповідно. Проба з бромсульфалеїном при ФГ малоінформативна; вважається позитивною за умов зниження виділення бромсульфалеїну на 20%.

• 3. При гіпербілірубінемії більше 30 мкмоль/л оптимальним є використання тестів із фенобарбіталом та кордіаміном. Значне зниження або нормалізація рівня білірубіну крові свідчить на користь ФГ. При цьому проба з фенобарбіталом сприяє зниженню рівня білірубіну до 23,6 мкмоль/л. Доцільне використання проби з кордіаміном при постановці діагнозу синдрому Жильбера у військовослужбовців у зв'язку з достатньою чутливістю проби та наявністю кордіаміну на етапах медичного забезпечення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика функціональних гіпербілірубінемій“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Діагностика герх

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Алгоритм лікування ГЕРХ і стравоходу Барретта

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація функціональної диспепсії

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного гастриту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Діагностика ускладнень виразкової хвороби

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Терапія Нр-негативних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Хірургічне лікування

  • Військово-лікарська експертиза

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного панкреатиту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного холециститу

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Діагностика та лікування функціональних гіпербілірубінемій

  • Класифікація функціональних гіпербілірубінемій

  • Діагностика функціональних гіпербілірубінемій
  • Методики проведення діагностичних проб при ФГ

  • Характеристика лікувальних заходів.

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація неалкогольної жирової хвороби печінки

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація синдрому подразненого кишечника

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація псевдомембранозного ентероколіту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Невідкладні стани в гастроентерології

  • Повна непрохідність стравоходу

  • Токсичні ураження стравоходу

  • Гострі шлунково-кишкові кровотечі

  • Гострий біль у животі

  • Гострий апендицит

  • Перфоративна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки

  • Гострий холецистит

  • Кишкова коліка

  • Гострий панкреатит

  • Травма живота

  • Відкриті ушкодження живота

  • Печінково-клітинна недостатність

  • Дивертикулit кишечника

  • Патологічні симптоми та синдроми при захворюваннях органів травлення

  • Захворювання органів травлення при бойовій травмі

  • Зміни паренхіматозних органів при бойовій травмі. Ушкодження печінки

  • Ушкодження селезінки

  • Зміни порожнистих органів при бойовій травмі. Ушкодження шлунка

  • Ушкодження тонкої кишки

  • Ушкодження товстої кишки

  • Лікування захворювань органів травлення при бойовій травмі

  • Променеві ураження органів травлення

  • Діагностика та лікування уражень органів травлення при хронічній променевій хворобі

  • Токсичні ураження органів травлення

  • Отруєння фосфорорганічними токсичними сполуками

  • Лікування при отруєннях фосфорорганічними сполуками

  • Отруєння токсичними сполуками біологічної зброї

  • Сакситоксин

  • Афлатоксини

  • Отруєння спиртами та їх ефірами

  • Отруєння метанолом

  • Отруєння гастроентеротоксичними сполуками

  • Лікування токсичної гастроентеропатії

  • Отруєння гепатотоксичними сполуками

  • Лікування токсичної гепатопатії

  • Узагальнена характеристика хімічних та біологічних отруєнь, асоційованих із гастроінтестинальними і гепатобіліарними розладами

  • Інфекційні ураження органів травлення

  • Діагностичний пошук при гострому гастроентеральному синдромі (А.П. Казанцев, В.А. Казанцев, 2013 р.)

  • Сальмонельоз

  • Шигельоз (дизентерія)

  • Харчові токсикоінфекції

  • Холера

  • Черевний тиф і паратифи

  • Вірусний гепатит "А"

  • Узагальнена характеристика інфекційних захворювань та харчових отруєнь, асоційованих із гастроінтестинальними і гепатобіліарними розладами