Розділ «Тема 1. Біологічно активні речовини»

• стероїди л представлені спиртом холестеролом та його складними ефірами з жирними кислотами (ефіри холестерину);

• віск – складні ефіри вищих жирних кислот і вищих одноатомних або двоатомних спиртів з числом вуглецевих атомів від 16 до 22. У рослин 80 % від усіх ліпідів, що утворюють плівку на поверхні листя і плодів, складає віск;

• гліколіпіди – складні ефіри багатоатомних спиртів з вуглеводами та іншими сполуками.

У свою чергу в залежності від складових, гліколіпіди поділяються на:

• галактозілцераміди – до складу входить галактоза, яка зв'язана ефірним зв'язком із гідроксильною групою аміноспирту сфінгозину;

• сульфогалактозілцераміди – до складу входить галактоза, яка зв'язана ефірним зв'язком із гідроксильною групою аміноспирту сфінгозину і залишком сірчаної кислоти;

• глюкозілцераміди – до складу входить D-глюкоза, яка зв'язана ефірним зв'язком із гідроксильною групою аміноспирту сфінгозину.

До похідних ліпідів відносять стероїдні гормони, жовчні кислоти і вітамін D 3, простагландини, тромбоксани та лейкотрієни.

До складу більшості ліпідів входять жирні кислоти. Виділяють насичені (масляна, лауринова, міристинова, пальмітинова, стеаринова), мононенасичені (пальмітоолеїнова, олеїнова, нервонова) та поліненасичені (лінолсва, ліноленова, арахінова, арахідонова) жирні кислоти.

Слід відмітити, що складні ефіри високомолекулярних жирних кислот і триатомного спирту гліцерину представляють жирні олії, що зустрічаються майже в усіх рослинах (складають основний продукт запасу, який при окисленні виділяє велику кількість енергії).

У медицині використовуються у натуральному вигляді та у вигляді емульсій. Становлять основу різних препаратів. Так, жирна олія рицини використовується як послаблювальний засіб, а соняшникова є основою для виготовлення медичних препаратів, кісточкова – як основа для ін'єкційних форм.

Ефірні олії – суміш рідких ароматних летких речовин, які можна одержати з рослин шляхом дистиляції, екстракції, пресування. Більшість ефірних олій добре розчиняється у бензині, ефірі, хлороформі, ліпідах, в оліях та інших ліпофільних речовинах, та погано – у воді.

Основними компонентами ефірних олій є терпеноїди, насичені і ненасичені жирні та органічні кислоти, альдегіди, складні ефіри, спирти, а також гетероциклічні сполуки аміни, феноли, органічні сульфіди, оксиди та інші.

Ефірні олії утворюються й концентруються у цитоплазмі окремих рослинних клітин. Це леткі сполуки, які утворюються рослинами й обумовлюють їх запах.

Склад ефірних олій залежить від виду рослини, погодних умов під час збирання, умов зберігання сировини, способу приготування олії, а також, у багатьох випадках, від тривалості та умов зберігання. Вибір показників якості ефірних олій залежить від сфери застосування і визначається їх натуральністю, парфумерними, фармакологічними і смако-ароматичними властивостями.

Медичне значення досить значне. Наприклад, ефірна олія з листків евкаліпту використовується як відхаркувальний, антисептичний та болезаспокійливий засіб (входить до складу крапель для носа, інгаляцій); із пелюсток троянд використовується як антисептичний засіб (препарат Розанол).

Фітогормони – гормони, які утворюються рослинами в дуже малих кількостях (10-8 – 10-5 моль), регулюють їх ріст і розвиток. Вони також обумовлюють формотворні процеси рослини, контролюють інтенсивність обміну речовин у клітинах і органах, що завершили ріст.

До фітогормонів відносять ауксини, гібереліни, цитокініни та абсцизову кислоту.

Ауксини – за хімічною будовою одноосновні оксикислоти. Утворюються у точках росту стебел, коренів, у молодих листках, бруньках, активуючи надходження поживних речовин до ростучих тканин. Синтетичні аналоги – β-індоліл- масляна кислота.

Гібереліни – прискорюють ріст і цвітіння рослин. Велика кількість їх знаходиться в частинах стебел, що знаходяться у фазі росту. За хімічною будовою це тетрациклічні карбонові кислоти. Найактивніший представник – гібереліно- ва кислота, препарати якої одержують з продуктів життєдіяльності грибів роду Fusarium.