Розділ «Тема 1. Біологічно активні речовини»

Ферменти – сполуки білкової природи, в основі каталітичної дії яких лежать фізико-хімічні та термодинамічні закономірності хімічної кінетики. Термін "фермент" уперше увів у науку голландський учений XVII ст. Ван-Гельмон для речовин, що стимулюють перетворення виноградного соку у вшю. Пізніше був запропонований термін – ензими (від грец. en zyme – у дріжджах). Обидва ці терміни використовують як синоніми.

У 1814 році російський хімік-органік К. С. Кірхгоф відкрив явище перетворення крохмалю на цукор у ячмінному солоді.

У 1833 році французькі учені А. Пайєн та Ж. Персо виявили в осаді, утвореному при додаванні спирту до солодового екстракту, термолабільну речовину (діастазу, нині амілаза) і довели, що вона здатна перетворювати крохмаль на цукор.

У 1860 році французький учений Л. Пастер описав бродильний процес, що складається з послідовних ферментативних реакцій.

У 1897 році німецький хімік Е. Бухнер одержав блок ферментів з екстракту, в якому були відсутні клітини дріжджів.

Білкову природу ферментів довів американський біохімік Джеймс Самнер у 1926 році, виділивши у кристалічному стані уреазу.

У зв'язку з безперервним зростанням числа ферментів Міжнародний біохімічний союз видав "Номенклатуру ферментів".

Всі відомі нині ферменти поділяють на шість класів:

• оксидоредуктази – каталізують окисно-відновні реакції;

• трансферази – каталізують реакції міжмолекулярного перенесення різних хімічних груп і залишків;

• гідролази – каталізують реакції гідролітичного розщеплення внутрішньо- молекулярних зв'язків;

• ліази – каталізують реакції негідролітичного розщеплення, а також приєднання груп з подвійними зв'язками та зворотні реакції;

• ізомерази – каталізують реакції ізомеризації субстратів;

• лігази (синтетази) – реакції синтезу речовин з використанням енергії АТФ.

Ліпіди – жири, природні органічні сполуки нерозчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках (спирт, ефір, хлороформ, ацетон). Вони є похідними вищих жирних кислот, спиртів та альдегідів.

У відповідності з класифікацією їх поділяють па наступні групи:

• гліцериди – складні ефіри багатоатомного спирту гліцерину з вищими жирними кислотами;

• гліцерофосфоліпіди (фосфоліпіди) – складні ефіри гліцерину з вищими жирними кислотами і фосфорною кислотою;

• кардіоліпіни – складаються з 2 молекул фосфатидної кислоти зв'язаних за допомогою однієї молекули гліцерину;

• сфінгомієліни – складні ефіри багатоатомного спирту сфінгозину з вищими жирними кислотами і фосфорною кислотою;