Розділ «Тема 10. Лікарські рослини та сировина, які містять сапоніни»

Женьшень (Panax ginseng С. А. Меу.)

Багаторічна трав'яниста рослина в родини Аралієві (Araliaceae) з потужним стрєжнсвим м'ясистим коренем і простим стеблом висотою до 50 см. Корінь жовтувато-білий, часто буває схожий на фігуру людини. Листки черешкові пальчастоп'ятискладні, оберненоовальні. Квітки двостатеві білі іноді ніжно-рожеві, зібрані у верхівковий одиничний зонтик. Цвіте у червні. Плід – соковита яскраво-червона кістянка.

Поширення. Росте на Далекому Сході у глухих кедрових і хвойно- широколистяних лісах, серед чагарників і папороті, виключно на гірських, переважно північних схилах, часто в ущелинах на непероволоженому грунті, куди проникає лише розсіяне сонячне проміння. Культивують на Далекому Сході, а також під Москвою, в Україні, на Кавказі. Вирощують у кімнатних умовах, а також у колбах на спеціальних поживних середовищах (культура тканини женьшеню). Занесений до Червоної Книги.

Заготівля. Збирають корені дикорослого женьшеню у періоди вегетації, коли рослину легко помітити: на початку червня – по високому стеблу, в середині літа, коли рослина цвіте, і у серпні, при дозріванні плодів. Вага коренів буває різна: у 1-5-річних рослин близько 1 г, у екземплярів 20-25-річного віку 20-25 г. Чим старше корінь, тим більші його лікувальні властивості. Збирають корені вагою не менше 10 г. Зустрічають екземпляри вагою до 600 г. Зібрані корені очищають і обробляють, щоб забезпечити належне зберігання.

Хімічний склад. У коренях містяться тритерпенові сапоніни – панаксозиди А, В, С з агліконом, в якому міститься панаксатріол, Д, E, F (аглікон – панаксодіол), ефірна олія панацей (0,05 %), до складу якої входять сесквітерпени, а також вітаміни С, В1, В2, холін, даукостерин, жири, панаксова, пальмітинова, стеаринова і лінолсва кислоти, сахароза, слиз, ферменти, крохмаль (до 20 %), фітостерини (0,028 %), пектини (16-23 %), сполуки фосфору, заліза, мангану, калію, натрію, кальцію, магнію, стронцію, барію, заліза, алюмінію, кремнію.

У бутонах і квітках є гінзенозиди. З листя виділено 6 сапонінів, у тому числі 3 гінзенозиди. Сапоніни листя мають нейроплегічну, аналгезуючу, гіпертензивну, холінергічну, гістаміноподібну, а деякі з них – атроніно – і папавсриноподібну дію. Вживають при ранах, виразках, хворобах шлунка.

Застосування. Лікувальна дія залежить від речовин, які тонізують серцево-судинну систему, ендокринні залози – гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, сприяють виробленню необхідного рівня гормонів, стимулюють обмін речовин, особливо жирів, посилюють оксидативні процеси, регулюють обмін вуглеводів, збільшуючи синтез глікогену й знижують вміст глюкози у крові, проявляють знеболювальну дію. Препарати женьшеню збуджують кору головного мозку і підкоркові центри, але, на відміну від інших препаратів, не мають фазисної дії та не дають негативних наслідків, не порушують сон, підвищують працездатність в умовах нічного безсоння, стимулюють газообмін та тканинне дихання, позитивно впливають на картину крові й серце (збільшують амплітуду скорочень і уповільнюють пульс), посилюють виділення жовчі, підвищують світлочутливість ока в процесі адаптації до темряви, нормалізують артеріальний тиск, підвищують апетит, регулюють функцію шлунково-кишкового тракту.

При одноразовому застосуванні проявляють стимулюючу дію, підвищують працездатність, не викликаючи надмірного збудження. При систематичному застосуванні впливають на функції головного мозку, посилюють процеси збудження, діють тонізуюче, підвищують життєдіяльність, загальну реактивність усього організму. При цьому зменшується втома, підвищується фізична, розумова працездатність та бадьорість, зникає сонливість. Підвищують протидію організму до несприятливих умов зовнішнього середовища, загальну неспецифічну опірність, проявляють гонадотропну дію, тобто мають адаптогенні властивості. У малих дозах стимулюють роботу серця і розширюють кровоносні судин.

Призначають при фізичній і розумовій перевтомі, загальній слабкості, зниженій працездатності, стомлюваності, виснаженні, у тому числі після довгих тяжких захворювань, при неврастенії, іпохондрії, психастенії, вегетативних дистоніях, істерії, неврозах, у тому числі з симптомами прогресивного схуднення, головних болях, тремтінні рук і при деяких інших нервово-психічних захворюваннях функціонального характеру, гіпотонії, функціональній серцевій недостатності й інших хворобах серцево-судинної системи, при анемії, для стимуляції розвитку й функції статевих залоз, особливо чоловікам у похилому віці та при статевій слабості, пов'язаній з алкоголізмом, при розладах обміну речовин, у тому числі при легких формах діабету, оскільки сприятливо впливають на обмін вуглеводів, при залишкових явищах після перенесеного інфекційного гепатиту, гіпо- і анацидних гастритах. Також рекомендують людям, яким уже понад 40 років, і хоч практично вони здорові, але скаржаться на загальне знесилення, підвищену втомлюваність, а також особам, ослабленим внаслідок перенесених тяжких захворювань і недуг. Вважають, що систематичне застосування кореню женьшеню сприяє збереженню здоров'я і продовженню життя.

Протипоказані при стенокардії, атеросклерозі коронарних судин та інших порушеннях коронарного кровообігу.

Дозування суворо індивідуальне з урахуванням типу вищої нервової діяльності, бо великі дози можуть погіршити функції центральної нервової системи, викликати болі голови й серця, безсоння, депресію, зниження статевої сили.

Застосовують женьшень у вигляді екстракту, настоянки, порошку, драже. Найбільш ефективним препаратом вважають рідкий екстракт, в 1 мл якого містяться всі біологічно активні речовини 1 г кореня женьшеню. З висушеного кореня виготовляють настоянку (кореня – 1 частина та спирту 70 % – 9 частин), а шляхом подрібнення – порошок, який часто пресують у таблетки-драже. Приймають препарати женьшеню 2 рази у першу половину дня: екстракт – по 10-20 крапель, настоянку – по 15-25 крапель, порошок – по 0,15-0,25 г, таблетки-драже – по 1 на прийом, впродовж 30-40 днів. Таких курсів лікування проводять 2-3, а то й більше. При шлункових захворюваннях, щоб замаскувати неприємний запах з рота, вживають женьшеневий мед.

У домашніх умовах виготовляють горілчану настоянку. Беруть 15-20 г кореня, заливають 0,5 л 40 % горілки і настоюють 14 днів при кімнатній температурі. Приймають по 1 д. л. 2 рази на день. Після використання половини вмісту пляшки, до неї доливають ще 0,25 л горілки. Застосовують також у вигляді пілюль, чаю, відвару, мазі. При виготовленні пілюль в якості наповнювача беруть борошно з лотосу, горіхову олію і мед. Чай виготовляють з 1 частини порошку кореня на 10 частин води, вжившоть по 1 ч. л. 2 рази на день. При виготовленні відвару порошок кореня заливають водою і кип'ятять, поки не випарується половина попереднього об'єму рідини. Крім того, женьшень додають у страви і напої – мед, цукерки, варення тощо.

З настою коренів готують креми й інші косметичні засоби, які застосовують при в'ялості шкіри.

Заманиха висока (Echinopanax elatus Nakai.)

Листопадний колючий кущ з родини Аралієві (Araliaceae) з товстим кореневищем і прямим негіллястим стовбуром висотою до 3 м. Стебла прямі малорозгалужені, вкриті голчастими колючками. Листки чергові довгочерешкові, великі 5-7-лопатеві, по краю – двозубчасті й колючі, розміщені на річних пагонах; на вегетативних пагонах їх по 1-4, на генеративних – по 5. Квітки дрібні двостатеві, зеленаві, у невеликих простих парасольках, що утворюють китицевидне або волотевидне суцвіття. Плід – м'ясиста жовто-червона синкарпна кістянка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Росте по схилах сопок, на багатих на перегній і добре дренованих грунтах і кам'янистих осипах на Далекому Сході. Культивують в Україні.

Заготівля. Збирають кореневища з коренями у період дозрівання плодів і сушать.

Хімічний склад. Сировина містить тритерпенові глікозиди, сапоніни, алкалоїд аралін, ефірну олію (до 1,8 %), спирти, альдегіди, фенольні сполуки, кислоти, вуглеводи, жири, камідь, крохмаль, кумарини, смолисті, дубильні та мінеральні речовини, а також речовини, що знижують вміст цукру у крові.

Застосування. Препарати заманихи за дією подібні до женьшеню. Застосовують як стимулюючі засоби центральної нервової системи при астенічних і депресивних станах, гіпотонії, для відновлення сил і підтримання бадьорості, після виснажливих хвороб, при фізичній та розумовій втомі, статевому безсиллі, у комплексній терапії хворих цукровим діабетом з інсуліном і препаратами заманихи.