Розділ «Тема 14. Міжнародний маркетинг»

Основним положенням євромаркетингу є врахування різноманітних суспільно-культурних умов у країнах і регіонах ЄВР. Основним завданням є правильна оцінка реалій суспільної та культурної специфіки євроринку. Культура складається передусім із думок, відчуттів і поведінки, які набуті й передаються, насамперед через символи, що об'єднують характерні досягнення певних груп людей; самобутність культури складається з традиційних ідей і належної до них поведінки.

Основними чинниками цього євромаркетингового оточення є: демографія, мова, національна свідомість, релігія, символіка, купівельна спроможність, суспільні цінності, звички, ментальність, національна свідомість, культурний склад країн ЄС, рівень освіти, способи проведення вільного часу.

Рис 14.1 - Склад соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу

До найважливіших демографічних складових належать: чисельність населення, рівень смертності, народжуваність, кількість шлюбів, натуральний приріст, вікова структура суспільства, обсяг і характер домашніх господарств.

Слід звернути увагу на значення гельської мови в Ірландії, каталонської та баскської в Іспанії, а також на різницю у вимові, словах між німецькою (в Німеччині та Австрії), французькою (Франції та Бельгії), голландською (в Голландії та Бельгії).

Наступним чинником є релігія. У межах ЄВР домінує християнство, зокрема в країнах Південної Європи - католицизм (Іспанія, Португалія, Італія, Франція), в Північній - протестантизм (Швеція. Фінляндія, Данія, Голландія), у Греції - православ'я. Порівняно малий вплив мають іудаїзм, буддизм та іслам. Значне зростання впливу ісламу останніми роками відбувається в деяких європейських країнах (Німеччина, Франція, Австрія), здебільшого за рахунок етнічних груп.

Різні країни різко відрізняються один від одного і своїм політико-правовим середовищем. При вирішенні питання про встановлення ділових відносин з тією або іншою країною слід враховувати щонайменше чотири чинники.

Відношення до закупівель до з-за кордону.

Деякі країни відносяться до таких закупівель вельми доброзичливо, навіть заохочувально, інші - різко негативно. "ГБМ" і "Кока-кола".

Політична стабільність.

Ще одна проблема - стабільність країни в майбутньому. Уряди змінюють один одного, і іноді зміна курсу виявляється дуже різкою. Але і без зміни уряду режим може вирішити відгукнутися на виниклі в країні настрої. Можуть конфіскувати власність іноземної фірми, заблокувати її валютні резерви, ввести імпортні квоти або нові обкладення.

Валютні обмеження.

Третій чинник стосується обмежень або проблем у зв'язку з валютним обміном. Іноді уряди блокують власну валюту або забороняють її переклад в будь-яку іншу. Зазвичай продавець хоче отримати дохід у валюті, якою він може користуватися. У кращому разі з ним можуть розплачуватися у валюті його власної країни.

Державна машина.

Четвертим чинником є ступінь ефективності системи допомоги іноземним компаніям з боку держави, що приймає їх, тобто наявність ефективної митної служби, достатньо повної ринкової інформації та інших чинників, що сприяють підприємницькій діяльності.

Метою дослідження політико-правового середовища є визначення політичного ризику та розробка стратегії його зменшення. Для цього, насамперед, аналізуються політичне середовище та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної.

Можливі дії урядів.

Міжнародний досвід свідчить, що конкретні економічні дії національних урядів щодо зарубіжних країн зумовлені не тільки комерційними інтересами, а й їхніми політичними цілями. Існує певний зв'язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик.

14.5. Основні типи стратегій виходу на зовнішні ринки та їх характеристика

Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок: