Розділ «Тема 14. Міжнародний маркетинг»

Історично відомі два основні напрями у формуванні зовнішньоторговельної політики: протекціонізм та лібералізація.

"Вільна торгівля" - відсутність будь-яких бар'єрів та обмежень і торгівлі між державами. Реалізується тільки у вільних економічних зонах.

Лібералізація - розширення свободи економічних дій, скороченні кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами.

Протекціонізм (від лат. - прикриття) - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Неопротекціонізм - сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження небажаного імпорту або замість них.

Обґрунтований (селективний) протекціонізм - захист окремої галузі економіки, групи підприємств, а не всього національного виробництва або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів.

Гармонізація чинників, які обмежували вільний рух людей, товарів, послуг та капіталу в межах ЄС призвела до створення оптимального оточення з подальшим розвитком євромаркетингу. Потрібно зауважити, що зміни в сучасному промисловому суспільстві завжди являють собою результат взаємодії суспільства, економіки і техніки. Створення ЄВР спричинило істотну зміну елементів маркетингового оточення (економічних, правових, технологічних, культурних чинників)у межах європейського маркетингу. Зміни оточення мають особливе значення в маркетинговій галузі; справді Європа є спільним, але ще дуже диференційованим ринком. У багатьох сферах євроринку відбулася стандартизація (законів, правил, норм і стандартів), а також зростання компетенції (політика конкуренції) ЄС, що призводить до створення зближених (зрівняних) умов діяльності підприємств у кожній країні ЄС. Крім високого ступеня стандартизації окремих елементів, ЄВР все ще є територією різних культур, ментальності, мов, а також соціального рівня населення.

Одну з найважливіших перешкод євромаркетингу становить аналіз стандартизації та диференціації умов оточення європейських закордонних ринків, оскільки в деяких випадках виступає стандартизація, а в деяких - диференціація чинників маркетингового оточення. У маркетинговому оточенні можна виокремити глобальне оточення та оточення завдань. Глобальне оточення складається з економічних, суспільно-культурних, політико-правових і технологічних чинників, а до оточення завдань належать ті елементи, які використовує підприємство для досягнення своїх цілей: євроспоживачі, торгівля, конкуренція.

Економічні чинники істотно впливають на економічну діяльність підприємств на території євроринку. Для фірм, що займаються господарською діяльністю на території ЄВР. істотною є не тільки економічна ситуація держав, з яких вони походять, а в основному ситуація держав, в яких вони працюють. Економічне оточення зазнало відчутних змін. Для вираження економічних чинників можна скористатись деякими показниками, наприклад, кількість населення, ступінь безробіття, доходи населення, кошти для влаштування на роботу працівника, величина податків та ін.

Процес технологічного і технічного розвитку дев'яностих років має величезний вплив на зміну рівня життя, зростання економіки та деякі елементи Євромаркетингової концепції. Поступові "зміжнароднення" технологічного розвитку спричиняють два чинники: скорочення циклу життя товарів на ринку та продовження терміну розвитку нових товарів. До основних технологічних елементів євромаркетингу можна віднести національну технологічну політику, витрати на дослідження та розвиток, винаходи і патенти, рівень технологічного розвитку, технічну інфраструктуру, рівень освіти, кількість науковців, науково-дослідні інститути й університети. Технологічний розвиток відбувається, насамперед у сфері засобів масової інформації, телекомунікації, інформатиці, а також у галузі створення нових товарів та процесів в основних майбутніх технологіях (біотехніці, генетиці, матеріалознавстві, лазерах, електротехніці, інформатиці, телекомунікації).

Рівень технологічного розвитку в країнах ЄС не однаковий; найвищим він є в Німеччині, Голландії, Франції, Великій Британії та Скандинавських країнах. Значно покращується технологічна ситуація в Іспанії, переважно за рахунок іноземних інвестицій. Найнижчий рівень технологічного розвитку в Греції, Португалії та Ірландії.

Від європейських підприємств та самої Спільноти очікується подальша підтримка досліджень у галузі нових технологій, що веде до створення конкурентних переваг європейської промисловості.

Найважливішим елементом євромаркетингового оточення виступає євроспоживач. Це поняття було створене наприкінці вісімдесятих років під впливом досліджень вигляду, відносин та поведінки покупців, проведених інститутами досліджень ринку та маркетингових агенцій, і розвинулося на основі типологій способу життя, започаткованих на межі 60-70-х рр. як риси опису поведінки споживачів, що не мають демографічного характеру.

Євросегменти споживачів можна об'єднати в порівняльні соціально-менталітетні групи.

Євроспоживачі поділені на шість груп:

o амбіційні -динамічні, готові до важкої роботи для досягнення успіху;

o провокатори - орієнтовані на ідеальні цінності вищого рівня, аби надати своєму життю глибшого сенсу;

o мрійники - позбавлені турбот, хочуть створити гармонійне життя собі та своїй родині, присвячують час відпочинку і друзям;

o заангажовані - працюють на користь суспільства, як правило, в якійсь вузькій сфері;

o благородні, аристократичні - консервативні, принципові особистості, бережуть родину, суспільство та моральні цінності від впливу сучасного життя;