Розділ 8. ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЗАПАСІВ

Із цих залежностей випливає, що:

а) найвищий рівень запасів має місце у момент виконання чергового замовлення і він становить величину, яка дорівнює партії поставки Qopt;

б) середній за цикл поставки R запас дорівнюватиме половині величини поставки, оскільки в кінці циклу поставки поточний запас дорівнює нулю;

в) цикл поставки є прямо пропорційним до величини партії поставки і обернено пропорційним до кількості поставок за розрахунковий період;

г) витрати утримання запасів прямо пропорційно змінюються залежно від величини партії поставки.

Для наочності подамо графічну інтерпретацію двох варіантів, коли в другому партія поставки зменшена удвічі (рис. 8.13).

Рис. 8.13. Графічна інтерпретація зміни параметрів запасів за зміни партій поставки в моделі EOQ

Подані аналітичні та графічні інтерпретації дають змогу припустити альтернативний процес управління запасами в моделі EOQ:

а) розрахунок циклу поставки R;

б) розрахунок максимального рівня запасу, за яким можна визначити партію поставки як різницю між розрахованим максимальним запасом і рівнем поточного запасу на момент поставки. Якщо брати за основу рівень поточного запасу на момент складання замовлення, то розрахунковий максимальний запас має бути збільшений на величину, що буде використана під час терміну реалізації замовлення.

Отже, на основі моделі EOQ розглянуті два варіанти управління запасами:

• суть першого варіанта: моніторингом рівня запасів визначається момент досягнення мінімального рівня запасу і в цей момент формується замовлення на чергову поставку однакової постійної величини для поповнення поточного запасу. Цей процес повторюється кожного разу у міру досягнення мінімального запасу;

• суть другого варіанта: регулярно через однакові проміжки часу, які дорівнюють прийнятому циклу поставки, заміряється рівень поточного запасу і формується замовлення на поставку такої величини, що дорівнює різниці між розрахунковим максимальним запасом і поточним рівнем на момент подання замовлення. Цей процес повторюється з початком кожного циклу замовлення.

За реальних умов функціонування логістичних систем відбувається під тиском істотних змін у навколишньому середовищі, передусім змін у попиті. І це зумовлює протягом розрахункового періоду різну інтенсивність використання запасів. Для елімінування негативного впливу зміни попиту у часі організації утримують страховий запас, який, окрім того, елімінує теж недотримання терміну виконання замовлення (час опрацювання замовлення, час транспортування) та ймовірні пошкодження матеріалів під час транспортування. Отже, в деяких випадках, коли правдоподібність щодо прогнозу попиту, параметрів поставки справджується, страховий запас перетворюється у мертвий запас, а тому витрати його утримання – зайві. Однак ми розглядатимемо загальний випадок, коли зміна інтенсивності попиту має місце як у прогнозних розрахунках, так і реально.

Ґрунтуючись на викладеному, подамо основні положення двох базових моделей (систем) управління запасами на основі фіксації величини замовлення та фіксованого циклу замовлення, що отримали в спеціальній літературі такі назви:

• модель рівня запасу (англ. Reorder Level Policy), тобто мережа постійної величини замовлення;

• модель циклу замовлення (англ. Reorder Cycle Policy).

II. У моделі постійної величини замовлення нормуванню і контролюванню підлягають два важелі управління запасами:

• рівень мінімального запасу (“тривожного” запасу) А, який інформує про необхідність термінового оформлення чергового замовлення;

• величина партії замовлення.