Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

• цільовий ринок (кількість і структуру клієнтів, їх просторове розміщення, звички і преференції клієнтів);

• конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які застосовуються конкурентами);

• економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);

• правові чинники (норми, які регулюють господарські стосунки, норми, які захищають споживача, інформацію тощо);

• технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації) [54, с. 210].

Натомість до найважливіших внутрішніх передумов у рамках дистрибуційної ланки логістичного ланцюга можна віднести:

• чинники, пов'язані із застосованою концепцією маркетингу, серед них:

– маркетингові цілі (наприклад, зростання продажу, частка ринку, формування іміджу);

– продукт і його ознаки;

– політику цін;

– стратегію промоції (просування);

• засоби підприємства;

• досвід у сфері дистрибуції.

Наступним етапом у логістиці дистрибуції товарів є ідентифікація каналу дистрибуції. Маркетинговий підхід до каналу дистрибуції структурує його складові на групи учасників: інституції, в яких трансформується право власності на товар (виробники, торговельні організації, покупці); інституції без права власності на товар (агенти, брокери, інші посередники); інституції з надання спеціалізованих послуг (банки, транспортні, експедиційні, складські організації, рекламні, страхові фірми). Логістичний підхід до каналу дистрибуції структурує його складові як послідовні ланки просторово-часової трансформації товарів у процесі їх переміщення від виробника до споживача. Це також означає вибір конфігурації дистрибуційної мережі.

Одним із об'єктів логістичних рішень у дистрибуцій ній логістиці, що стосується визначення раціональних логістичних каналів, необхідно вважати локалізацію дистрибуційної мережі, тобто вибір місця розташування роздрібних магазинів, гуртовень, складів тощо. Така проблема є основною, наприклад, для виробників м'ясо-молочної, пиво-безалкогольної, овочевої продукції, продукції швейних підприємств тощо.

Маючи на меті, наприклад, оптимізацію розміщення гуртової бази на певній території, з урахуванням розташування на цій території постачальників і отримувачів (об'єктів роздрібної торгівлі), скористаємося системою координат, визначивши координати постачальників Xi і Yi та роздрібних магазинів Xj і Yj. Кінцеві рівняння визначення координат оптимальної локалізації гуртового складу є такі:

де pi – пропозиція товарів /-м постачальником,

qj – попит на товари у-го магазину.

Такий підхід до визначення місця оптимальної локалізації об'єкта ґрунтується на економічній інтерпретації визначення центра ваги локалізованої сукупності “ваг”, тобто кількості вантажу в кожному пункті транспортування яких до вибраного місця локалізації забезпечуватиме мінімальні транспортні витрати.

Розглянемо такий приклад: торговельна фірма має п'ять магазинів роздрібної торгівлі з річним обсягом продажу відповідно q1 = 100 од.; q2 = 300 од.; q3 = 100 од.; q4 = 150 од.; головними постачальниками є три виробники продукції з річною пропозицією відповідно Р1 = 200 од.; Р2 = 150 од.; Р3 = 450 од. Для мінімізації загальних транспортних витрат розглядаємо доцільність створення центрального складу з функціями єдиного постачальника магазинів. Зауважимо, що пропозиція і попит є збалансовані. Розмістивши початок координат у місці розташування найбільш віддаленого в південно-західному напрямі магазину М2, подамо графічну інтерпретацію координат постачальників та магазинів (рис. 4.11).