Розділ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І СТРУКТУРИЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

• маркетингова логістика, яка об'єднує сфери логістики постачання та логістики дистрибуції. Інтегроване прийняття логістичних рішень у сфері маркетингової логістики може сприяти генерації нових синергічних ефектів під час виконання логістичних функцій транспортування, управління запасами, замовлення тощо;

• логістика матеріалів є агрегацією двох базових логістичних підсистем: логістики постачання і логістики виробництва. Таке об'єднання фаз матеріального потоку ініціює прийняття інтегрованих логістичних рішень, наприклад, щодо величини партії закупівлі, рівня запасів матеріалів, рівня спеціалізації виробництва тощо.

Окрім логістики матеріального потоку, в логістиці підприємства необхідно розглядати і такі підсистеми, як фінансова логістика та інформаційна логістика. Фінансова логістика у структурі логістики підприємства охоплює сферу управління тими фінансовими потоками, які є складниками логістичних процесів. У ширшому розумінні фінансова логістика може розглядатися як утілення логістичної концепції в управління фінансами підприємства.

Як і фінансова логістика, інформаційна логістика у вузькому розумінні охоплює сферу управління логістичною інформацією. Однак у класичному розумінні це мало б означати побудову і функціонування всієї інформаційної системи підприємства на принципах логістики, субсистемами якої виступали б маркетингова інформаційна система, логістична інформаційна система, управлінська інформаційна система тощо.

3.4. Інституціональна класифікація логістичних систем

Розуміючи під логістикою комплексне управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками у межах системи, актуально визначити ці межі. З позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підприємством. Саме методом структу- ризації систем вищого порядку або методом агрегації систем нижчого порядку можна виокремити той чи інший клас логістичної системи. Схематично класи логістичних систем за інституціональною ознакою можна зобразити у такий спосіб (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Принципова інституціональна класифікація логістичних систем

Інституціональна класифікація логістичних систем подана щодо рівнів логістичної кооперації в аспектах вертикальної, горизонтальної, галузевої, функціональної тощо агрегації. Перший, найнижчий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних підсистем. Такими стандартними для будь- якого підприємства чи організації розглядаються внутрішньоорганізаційні логістичні підсистеми постачання (заготівлі), збуту (дистрибуції), а для виробничих – ще й логістична підсистема виробництва. У названих мікрологістичних підсистемах винятково вся діяльність підпорядкована або узгоджується із логістичною концепцією підприємства, хоч може мати місце і фрагментарне вирішення окремих логістичних завдань.

Другий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних систем, до яких можна віднести такі об'єкти: виробничі, тобто промислові підприємства, підприємства сфери послуг, серед них підприємства, що надають логістичні послуги (транспортні, експедиторські, складські, пакувальні тощо), а також військові організації, комунальні підприємства, неприбуткові організації, бюджетні організації та ін. У вказаних мікрологістичних системах здійснюється цілісне (системне) управління логістичними потоками і процесами у межах всієї системи.

Третій рівень логістичної агрегації охоплює сферу міжорганізаційної кооперації, до якої можна віднести кооперацію виробничих, дистрибуційних підприємств, кооперацію логістичних підприємств або і перших, і других разом. Побудовані у такий спосіб металогістичні системи локально або частково охоплюють логістичні ланцюги, інтегрують логістичні потоки суміжних підприємств чи логістичні процеси окремих підприємств із надання логістичних послуг. При цьому інтегратором логістичної діяльності, на відміну від попередніх перших двох рівнів, не обов'язково має бути інституціональний чинник, а, як правило, договір, контракт, регламент, інший механізм логістичної координації. Це повною мірою стосується і наступних рівнів логістичної агрегації.

Четвертий рівень логістичної агрегації ґрунтується на логістичній кооперації металогістичних систем і стосується передусім створення повного ланцюга поставок, тобто може реалізуватися і логістичною інтеграцією всіх учасників логістичного процесу від місця походження сировини, матеріалів і до місця споживання включно. Ймовірно до мезологістичних систем можна віднести регіональні системи транспортування вантажів, людей, системи регіонального забезпечення та регіональної безпеки, якщо можна локалізувати логістичні потоки і процеси в їх межах. Близькими до цього рівня інтеграції є так звані кластери, приклад якого поданий на рис. 3.11.

П'ятий рівень логістичної агрегації інтегрує логістичні потоки і процеси в масштабах усієї економіки країни. Класичними прикладами макрологістичних систем є національні транспортні системи, інформаційні системи, системи національної безпеки, системи стратегічних запасів, система оборони тощо. Функціонування макрологістичних систем залежить від існування повноцінної національної транспортної, дистрибуційної, комунікаційної мережі.

Рис. 3.11. Семантична модель структури та взаємозалежностей у потенційному деревообробному кластері

Джерело: Похильченко [30]

За умов глобалізації світової економіки, посилення європейської інтеграції актуальними стають процеси формування міжнародних макроекономічних систем, побудова яких відбувається в аспекті горизонтальної чи вертикальної інтеграції. Аспект горизонтальної інтеграції притаманний міжнародним транспортним системам, інформаційним системам, системам безпеки і найповніше реалізований у середовищі країн Європейського Союзу. Вертикальна інтеграція сповідується в концепції логістики глобальних фірм, насамперед під час побудови системи дистрибуції товарів.

Сучасний розвиток логістичних систем характеризується певними тенденціями у напрямку підвищення рівня логістичної агрегації. Такими можна визнати тенденції, які стосуються працездатності (потенціалу), дислокації (розміщення) і часових структур економічних систем, що безпосередньо стосуються трансформації логістичних процесів і потреб:

1. Працездатність економіки як потенціал певної системи зростає, особливо за

умови інтернаціональних зв'язків. Спеціалізація промислового виробництва має тенденцію до поглиблення, передусім у Західній Європі і Північній Америці де порівняно з Японією виробничі квоти створення вартості є істотнішими. Перегукуючись із цим поглибленням спеціалізації у виробничому створенні вартості, створюватимуться нові міжорганізаційні відносини (у напрямку аутсорсинг, типових угод тощо). Поліпшені умови трансакцій, збільшені гнучкі вимоги ринку, дедалі більша кількість варіантів, так само, як і впровадження гнучких технологій виготовлення, формують стратегічну вигоду вертикальної інтеграції. Це ґрунтується насамперед на численних значних ефектах, які будуть віднесені, як наслідок названих змін, до загальної економії. Отже, постачання, виробництво і збут будуть інтегрованішими. Очевидним виразом цього розвитку є те, що інтеграційний обмін товарами росте швидше від валового внутрішнього продукту.

2. Розташування. У зв'язку з поділом праці в економіці змінюється її розташування. Підприємницька діяльність стає просторовіше розташованою, скорочуються цикли виробництва, розширюються зони обслуговування і сфери збуту. Статистичним виразом цих змін загалом буде збільшення середніх віддалей постачання і кількості поставок, а особливо, якщо в окремих галузях економіки буде прискорення “бідного” (без запасів) постачання. І це також ініціюватиме ефективність факторів розміщення, зокрема і розміщення промислових підприємств поблизу споживачів.