Розділ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ І СТРУКТУРИЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Другий вид складів виконує функцію короткотривалого зберігання товарів для їх перевантаження на інші види транспорту. Такі склади характерні для спеціалізованих логістичних підприємств, наприклад, логістичних центрів дистрибуції, коли пріоритетною функцією є функція переміщення, а складська – похідною від неї.

У дистрибуційних складах відбувається якісна зміна потоку матеріалів, тобто їх структури, кількісної характеристики тощо. Загалом такі склади за функціональним призначенням можуть бути такими, які приймають та відправляють. У перших із них відбувається концентрація фізичного майна, що підлягає подальшому переміщенню в логістичних каналах (наприклад, приймання від багатьох постачальників і відправлення одному або декільком виробникам, торговельним організаціям). У складах відправлення, навпаки, відбувається розподілення матеріальних потоків і відправлення їх споживачам.

Характерним щодо економічної інтерпретації логістичних функцій є склад відправлення товарів у каналах дистрибуції. Отримуючи від постачальників, виробників великі товарні партії залізницею, водним чи автомобільним транспортами, такий склад відповідно до замовлень керує подальшим переміщенням товарів меншими партіями до отримувачів (споживачів). Прийняті в цьому аспекті рішення, з одного боку, мотивують оптимізацію рівня та структури всіх логістичних витрат, включаючи насамперед транспортні, а не тільки складські, а з іншого, – формують певний рівень обслуговування споживача.

Логістична концепція системи складування вимагає обґрунтування локалізації складів. Ґрунтуючись на тому, що локалізація складу залежить від його функціонального призначення, щодо відправних складів до уваги необхідно брати такі чинники [62, с. 124]:

• акцептований рівень обслуговування споживачів;

• вид сфери збуту;

• динаміку попиту;

• комунікаційні зв'язки;

• транспортні і складські витрати;

• наявність кадрів.

Систему пакування матеріальних ресурсів формують три елементи: пакований товар, упакування і процес пакування. Названі три елементи пов'язані між собою тими властивостями, які має мати певне упакування. Тобто, мова йде про його функції. Пфоль розрізняє чотири базові функції упакування:

• виробнича функція як можливість приготовування відповідної кількості товарів на вході та на виході з виробничого процесу;

• маркетингова функція як можливість вирізнення товару серед товарів конкурента, носій реклами тощо;

• застоеувальна функція як можливість нешкідливого для середовища “життя” упакування;

• логістична функція як можливість якісного забезпечення логістичних процесів. До логістичних функцій упакувань можна віднести захисну, складську, транспортну, рециклізаційну, маніпуляційну та інформаційну функції [62, с. 144].

Загалом проектування упакування перебуває під впливом таких чинників (рис. 3.7):

Рис. 3.7. Чинники впливу на вибір виду упакування

Джерело: [62, с. 150]

Ключовим пунктом проектування упакування є концепція “логістичної одиниці”, в основі якої лежить поняття “вантажна одиниця”. Ідеальний варіант мав би тоді місце, коли б вибрана логістична одиниця була не змінною для всього транспортного ланцюга, тобто всі логістичні функції складування, пакування, маніпулювання, контролю, транспортування здійснювалися б з однією і тією ж вантажною одиницею. Водночас такий ідеальний варіант мусить передбачати і можливість об'єднання товарів у більші логістичні одиниці, їх нормалізацію з погляду параметрів, оптимізацію використання маніпуляційних засобів, складських і транспортних поверхонь, скорочення транспортних ланцюгів від постачальника для споживача. Вказане є вимогами логістичної оптимізації у ширших межах, на вищих ієрархічних рівнях тощо.

У складах як вузлах логістичної системи, в логістичних каналах відбувається тимчасове накопичення (концентрація) матеріальних ресурсів, що виконують роль “буфера” унаслідок незбігання вхідної та вихідної кількісної і часової структури цих ресурсів. Загалом накопичення матеріальних ресурсів може відбуватися у будь-якій ланці (вузлі) логістичного каналу, починаючи від початкового джерела сировини, матеріалів через канали постачання, виробничий процес, дистрибуцій ні канали і закінчуючи місцем кінцевого споживання. Тимчасове зберігання на складі матеріального ресурсу переводить його до рангу запасу. Отже, запас у будь-якій ланці логістичного ланцюга виникає з причини порушення синхронізації переміщення. Однак кожне таке порушення може відбуватися стихійно, неусвідомлено, непередбачено або ж усвідомлено, передбачено. Трансформація відношення до сутності запасів у цьому напрямку (від неусвідомленого до усвідомленого) ставить проблему створення системи управління запасами.