TextBook «А чому б то ні?»
«Мале, до чоловіка неподібне».
«Тілом мале, а душа в ньому така, як і в других».
«Може».
Люксембург обтирав свічці ніс. Ледве досягав до гнота рукою. Маленькими пальчиками, як кліщами, відривав перетлілий шнурок, кривився і пальці обтирав до мурави.
Підпитий запорожець приступив до мерця і потягнув його за ногу.
«Рачку, неборачку, не вдавай, вставай!»
Люксембург таким оком подивився на його, що він замовк, буцім води в рот набрав.
Войнаровський зніяковів. Хвилину стояв ніби засоромлений, а тоді пригнув коліно і почав шептати молитву. Клякли й інші. Тільки Люксембург ходив від свічки до свічки, як маятник бездушний.
Жінки зітхали. «Може, й родину мав і ніхто не знатиме, де й коли згинув».
«Мало таких, що погибли безслідно. Хто з нас відає, де його смерть чекає. Такі
часи».
«Боже!»
Біля Войнаровського хтось кляк. Озирнувся — Ганна. Підождав, заки скінчила молитву. Поміг їй встати і мовчали хвилину.
«Дядько знає?» — спитав він.
«Ще ні», — відповіла.
«Треба сказати».
«Треба, та не знаю, як. Скучатиме за Рачком, привик до його жартів. Ще нині за обідом смішив покійний дядька».
«Недобре воно, що якраз тепер бракне гетьманові блазня».
Люксембург підійшов до Войнаровського.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „26“ на сторінці 6. Приємного читання.