«Яких?»
«Гадаєте, нема? Пустять у рух гроші. Схочуть перекупити турків. Пане генеральний писарю, — звернувся до Орлика, — бережіться!»
«Мені того й казати не треба, — відповів Орлик, — але я на короля числю. До його з грішми не підійдуть. Він їм ще за Полтаву віддячить. Бачили його нині? Ні сліду пригноблення, ані зневіри».
«Коли б більше таких!» — захоплювався Герцик.
«Таких більше бути не може, — відповів Понятовський. — Генії двійниками не ходять».
«Ні, — притакнув Орлик і, зміняючи голос, додав: — Знаєте, панове, я тільки дякую Богові, що не наш чоловік, а москаль».
«Кацап, сиріч — різун», — докінчив Герцик.
Розпрощалися. Понятовський до своїх поляків подався, Орлик з Герциком пішов до своїх возів, Войнаровський прямував до гетьманських. По дорозі стрінув Мручка.
«Що робить гетьман?» — спитав тривожно.
«Спить».
«Знає, що сталося?»
«Не казали».
«І добре. Бо пощо? Все таки подія немила, хоч і скінчилася щасливо».
«Правди під решето не скриєш. Ясновельможний вже про Рачка питався».
«А Рачок?»
«Помер».
«Помер?» — скрикнув›_Войнаровський. — А це знов що? Припадок який, чи яка
біда?»
«Невже ж ваша милість не знають? Рачок за гетьмана погиб».
«Блазень?»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „26“ на сторінці 4. Приємного читання.