TextBook Сонце гарячим приском сипало на спалену землю. Земля умлівала в його жагучих обіймах.
Навіть соняшникам було того тепла забагато, хоч і як вони його люблять.
Відвертали свої великі жовті обличчя і буцім питалися: «Олію з нас витопити хочуть, чи що?»
Люди холоду шукали. Хто в ріці, хто в тіні дерев, а хто під возами.
Сонлива дрімота снувалася по таборі і людям стулювалися повіки.
Табор спав, буцім це ніч, а не полудне.
Мручко на хвилину забіг до своєї домівки.
«Тю, спекота яка! Воду з чоловіка варить.»
Скинув жупан, роздягнувся по пояс і велів чурі обливати себе водою.
Нарікав, що вода тепла, ніби її на чай варили. А все-таки полегшало трохи.
Роззувся і горілиць положився на дубовий бокун.
Полежить яку годинку, бо таки дуже втомився. Встав, заки сонце зійшло, і на хвилиночку не сів.
Робота й турбота, тої другої більше, ніж чого.
Гетьман хворий, цар спокою не дає, король пригод шукає. Турки, як лисиці, мишкують, а нашим буцім позаступало і не бачать того всього, не чують, не розуміють. Як за добрих часів, колотяться, коверзують, троюдять.
«Пане сотнику!»
«Що, хлопче?»
«Хочете спати?»
«Хочу», — і чура вмовк, але знати було, що має щось пильного на язиці.
Мручко дрімає, та мухи не дають. А по хвилині чура знов:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „43“ на сторінці 1. Приємного читання.