Розділ V. Уміння жити (мудрість і обережність)

Ми часто ображалися на крайнощі Ніцше, на його різкі випади проти творців систем та інших наповнювачів стерилізованої моралі. Але досить прочитати його в світлі досвіду затаврованих прокляттям, і тоді, можливо, стане зрозуміло, яку глибину мають його заклики до мудрості, прив’язаної до тіла і до його вимог щодо зростання:

«Що значить жити? — запитує він у «Веселій науці». — Жити... це значить весь час відкидати подалі від себе те, що хоче вмерти. Жити... це значить бути жорстоким, бути безжалісним до всього, що старішає й слабшає в нас і навіть не лише в нас. Жити... це значить, отже, не мати жалості до вмираючих, старих і злиденних? Це значить без упину вбивати?.. І проте старий Мойсей сказав: «Не вбий»23.

І проте, справді... Відтак, чи не буде чистим божевіллям сприймати, таким чином, життя як вираз невичерпного прагнення сили, а мудрістю — ставити його на службу вічним ідеалам? Це стара суперечка, розв’язати яку дають змогу тільки крайні ситуації, тому що вони ніколи не дозволяють іти середнім шляхом. Так, наприклад, Прімо Леві зрештою прийняв однозначне рішення після того, як зрозумів у таборах, наскільки абсурдно пасивно підкорятися дійсності й наскільки ви при цьому ризикуєте бути зведеними до тваринного стану:

«Простіше за все — здатися: досить виконувати всі накази, що ви їх одержуєте, їсти тільки свою пайку та дотримуватися дисципліни на роботі й у таборі. Досвід показує, що за такого темпу рідко хто витримує більше трьох місяців. Усі «мусульмани», що знаходять свій кінець у газовій камері, мають однакову біографію чи скоріше зовсім не мають біографії: вони котилися вниз до самого кінця, цілком природно, як ручай тече до моря»24.

Чи випадково метафора з ручаєм нагадує адепта таоїзму, завжди готового віддатися на волю потоку, або чи випадково образ «мусульманина» неначе проситься до коментарів стоїка? Чи узгоджується «вивільнення», що його прагне духовна діяльність, з «депресією», яка охоплює зневіреного?

Але чи можна, відтак, заздрити тій мудрості, яка ніколи краще не проявляється, як видається, ніж коли у вас більше не живе жага життя...