Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

2. Тероризм є специфічною формою політичного насилля (використання насилля з політичною метою в різноманітних варіантах «кримінального тероризму» — загроза терором з метою залякування, шантажу уряду або цивільних осіб.

3. Тероризм спрямований проти мирного населення.

4. Тероризм — специфічна форма політичного спілкування, де терористичні акти є засобом тиску на певну частину суспільства.

Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом. Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики.

Експерти, які вивчають феномен тероризму, вирізняють шість основних сучасних його типів: націоналістичний (терористи ставлять за мету формування окремої держави для своєї етнічної групи), релігійний (терористи сповідують насилля за Божим велінням), «державний» (терористичні групи використовують уряди різних держав як дешевий спосіб ведення війни), тероризм лівих екстремістів (радикально ліві терористи хочуть капіталізм замінити комуністичним або соціалістичним режимом), тероризм правих екстремістів (найбільш неорганізовані угруповання, які пов’язані із західноєвропейськими неонацистами, основне завдання яких полягає в боротьбі з демократичними урядами для заміни їх фашистськими державами), тероризм анархістів (анархісти («підривники») переважно грабують банки (експропріюють)).

Нині у світі налічується майже 500 терористичних організацій, які застосовують різноманітні види насилля. Найпоширенішими у світі терористичними актами є:

— напади на державні або промислові об’єкти, які при­зводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

— захоплення державних установ або посольств (су­проводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

— захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

— насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або з пропагандистською метою);

— викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);

— політичні вбивства (це один із найрадикальніших засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, мають звільнити народ від тиранів);

— вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);

— розповсюдження сибірски, зараження населених пунк­тів віспою та бубонною чумою тощо.

Однією з основних цілей терористичного акту є психологічний вплив на індивідів, які не є безпосередніми жертвами цього злочинного діяння. Так, значна частка актів терору здійснюється заради матеріальної вигоди (як-от захоплення заручників з метою отримання викупу). Акти тероризму є злочинами, які заборонені національним і міжнародним правом.

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяли значної майнової шкоди чи спричинили інші тяжкі наслідки, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів (далі за текстом — ст. 258 Кримінального кодексу України), карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Світове співтовариство заперечує тероризм як засіб досягнення політичних цілей. Боротьба з тероризмом проголошена ООН одним із пріоритетних завдань світового співтовариства. Починаючи з XXVII сесії Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо запобігання тероризму. У грудні 1972 року був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995 року Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Та водночас тероризм залишається в арсеналі політичних сил певних держав, які в результаті терористичних акцій посилюють атмосферу невпевненості, страху та беззаконня, що негативно впливає на політичний та моральний клімат, культуру суспільства, руйнує його інтеграційні процеси і сприяє зростанню деструктивних настроїв.

Психологічна інтерпретація проблеми тероризму дає змогу зрозуміти логіку прагнення окремих осіб діяти крайніми, максималістськими прийомами. Тільки завдяки врахуванню психологічного стану, етичних установок, які визначають готовність людей до використання будь-яких необмежених засобів для досягнення поставлених політичних завдань, можна отримати цілісне і завершене уявлення про систему передумов та механізмів формування тероризму.

У психологічному портреті терористів найтиповішими ознаками є такі: переважно молоді люди віком 20±5 років, які отримали виховання у патріархальній і досить релігійній культурі; у їхній свідомості зазвичай присутні стійкі уявлення про історичну травму своєї нації та могутні емоційні зв’язки з нею; серед типових соціальних почуттів вирізняються смуток і горе в поєднанні з приниженою національною гордістю. Найчастіше для терористів властиві особливі (переважно викривлені та міфологізовані) уявлення «історичного образника» та потреба його покарати, які задаються стійкими патернами поведінки та оцінок, що активно культивуються в соціумі. Такі уявлення доповнюються актуальною психічною травмою, пов’язаною з реальними фактами загибелі рідних та близьких часто просто на очах майбутнього терориста. У ранній індивідуальній історії, як правило, присутні раннє позбавлення батьківської турботи та уваги, а також травмогенна юність, яка супроводжується випробуваннями та приниженнями. Відсутність емоційних зв’язків у дитинстві надалі компенсується в їх ідеологічному або ж релігійному варіанті, зокрема у фанатичній відданості тим чи іншим лідерам або релігійно-утопічним мріям чи ідеям.

Серед характерних світоглядних складових і передумов, які властиві терористам, вирізняють: