Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

Принцип наступності і перспективності припускає врахування керівником провідних досягнень вітчизняної та зарубіжної управлінської думки минулого та сьогодення, вдумливе використання і творчу переробку досягнень передового управлінського досвіду в соціально-педагогічній сфері. Цей принцип передбачає також урахування специфіки функціонування конкретного закладу освіти, який має свою історію і традиції, проблеми і недоліки, здобутки і перспективи подальшого розвитку. Аналіз спадщини минулого, досвіду сьогодення, критичне ставлення і оцінка можливо­стей функціонування закладу в сучасних умовах дозволяють визначити перспективи його розвитку, забезпечити конкурентоспроможність в умовах ринкових відносин.

Принцип стимулювання і згуртування кадрів у діяльності керівника відображає положення про вирішальну роль виконавців у будь-якій справі, оскільки ефективність освітнього процесу залежить передусім від професійної компетентності, ерудиції, загальної культури і творчого ставлення до справи педагогічних кадрів. Стимулювання передбачає створення морально-психологічних і матеріальних умов, які заохочують педагогічний колектив до творчої праці, викликають бажання утверджувати авторитет закладу. Основою згуртування колективу є визнання кожним загальної мети, позитивна мотивація праці, чітка її організація, створення умов для розвитку індивідуальності кожного працівника, систематична об’єктивна оцінка наслідків його діяльності, належне моральне і матеріальне стимулювання.

Принцип демократії, поєднання єдиноначальності й колегіальності припускає широке залучення до участі в управлінні педагогічного колективу, органів студентського самоврядування, батьків, представників громадськості; регулярне звітування керівника про свою роботу перед колективом. Керівники мають великі нормативно закріплені права і можливості, але знаходяться під дієвим контролем законів, громадськості, засобів масової інформації. Керівник закладу освіти несе персональну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, суспільством. Він має право самостійно в межах закону приймати рішення, вимагати їх виконання від працівників закладу, але під час прийняття рішень зобов’язаний брати до уваги думку членів колективу.

Принцип фінансової раціональності й ділової ініціативи відображає залежність успішного досягнення стратегічних цілей, якісної реалізації поточних справ від можливостей їх матеріально-технічного і фінансового забезпечення. Тому розроблення програм розвитку закладу повинно спиратися на фінансово-економічне обґрунтування. Водночас цей принцип вказує на необхідність значного підвищення рівня ділової активності, фінансової самостійності і творчої ініціативи керівника закладу освіти, який здійснює свою діяльність у сучасних економічних відносинах.

Від дотримання принципів управління закладом освіти залежить ефективність його функціонування.

Управління — це процес, оскільки являє собою не якусь одноразову дію, а серію безперервних цілеспрямованих взаємопов’язаних дій. Ці дії називають управлінськими функ­ціями. Кожна управлінська функція теж є процесом, тому що також складається із серії взаємопов’язаних дій. Функції управління відображають зміст управлінської діяльності. Вони дозволяють формувати процес управління закладом освіти шляхом опису складових його процедур. Отже, функ­ція управління — це відносно відокремлений вид цілеспрямованої управлінської діяльності, яка дозволяє здійснити управлінську взаємодію (вплив).

Процес управління передбачає реалізацію взаємопо­в’я­заних функцій, необхідних для визначення і забезпечення досягнення мети закладу освіти.

Складність і багатогранність управління, різноманітність практичних модифікацій і теоретичного осмислення об’єктів управління, виявлення нових видів управлінської діяльності зумовлюють визначення все нових і нових функцій управління. Класичний набір функцій, що застосовуються і в управлінні закладами освіти, містить педагогічний аналіз, планування, організацію, мотивацію, контроль.

Педагогічний аналіз у структурі управлінського циклу посідає особливе місце: з нього починається і ним завершується будь-який управлінський цикл. Головним призначенням педагогічного аналізу як функції управління закладом освіти є вивчення стану і тенденцій розвитку педагогічного процесу, об’єктивне оцінювання його результатів з наступною розробкою на цій основі рекомендацій з упорядкування системи.

Планування в управлінні закладом освіти є прийняттям рішення на основі зіставлення результатів педагогічного аналізу досліджуваного явища з поставленою метою. Ця функція управління передбачає визначення мети, завдань закладу освіти, шляхів, форм і методів їх реалізації у процесі діяльності з урахуванням можливостей усіх учасників педагогічного процесу. Рішення, що приймаються, можуть охоплювати далеку перспективу, а можуть бути спрямовані на розв’язання поточних, оперативних завдань.

Функція організації в структурі управлінського циклу полягає в упорядкуванні педагогічного процесу, встановленні взаємозв’язків між його суб’єктами для забезпечення реалізації управлінського рішення. Отже, у процесі управління необхідно визначити місце і роль кожного члена колективу, кожного структурного підрозділу закладу у виконанні поставлених завдань, мобілізувати колектив на ефективну роботу по їх реалізації, а також створити для цього належні умови.

Мотивація як функція управління припускає стимулювання певної поведінки людини, мотивування суб’єктів педагогічного процесу до продуктивної професійної або на­вчальної діяльності.

Контроль як функція управління забезпечує зворотний зв’язок між керівною і керованими підсистемами і передбачає перевірку відповідності перебігу процесу і результатів функціонування педагогічної системи планам, нормам, ін­струкціям, рішенням. Метою контролю є поліпшення на­вчально-виховної роботи шляхом коригування педагогічного процесу і його спрямування на виконання поставлених завдань, досягнення цілей закладу освіти.

У процесі управління усі функції здійснюються у ви­значеній послідовності, змінюючи одна одну і утворюють, таким чином, єдиний управлінський цикл. Проте межі між окремими функціями умовні, оскільки виконання кожної з них включає діяльність, яка відповідає усім іншим функціям управління. Таким чином, реально в управлінському процесі спостерігається інтеграція, взаємне проникнення, доповнення функцій, що відображає їх діалектичну єдність.

Управлінські функції реалізуються за допомогою методів управління. Методи управління — це способи реалізації принципів, змісту управління, які спрямовані на забезпечення досягнення цілей закладу. Існують різні класифікації методів управління. Узагальнюючи різні підходи до групування методів управління, можна запропонувати таку їх класифікацію:

організаційно-розпорядницькі — включають підбір і розстановку кадрів, розподіл повноважень, розробку різних видів документації, встановлення координаційних і субординаційних зв’язків у колективі, дисципліни виконання тощо;

організаційно-педагогічні — передбачають розробку єдиного режиму функціонування закладу освіти, формування організаційної структури його колективу, організацію самоуправління, формування традицій, вивчення і пропагування передового педагогічного досвіду тощо;

соціально-психологічні — припускають регулювання і розвиток соціальної активності колективу, формування сприятливого психологічного клімату, розвиток позитивних мотивів діяльності членів колективу, розширення демократичних стосунків тощо;

економічні — спрямовані на створення і розвиток матеріально-технічної і навчально-методичної баз навчання, забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов функціонування закладу; розподіл коштів з метою регулювання динаміки його розвитку, поповнення фінансової бази закладу, матеріальне стимулювання працівників, забезпечення режиму економії тощо.

Методи управління закладом освіти взаємопов’язані і в сукупності розглядаються як цілісна система. Ефективність роботи керівника залежить від його вміння забезпечити комп­лексне використання всіх методів управління.