Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із пріоритетів у рамках Болонського процесу має бути залучення в Європу якнайбільшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу громадян до вищої освіти;

важливість соціального аспекту Болонського процесу. Необхідність підвищення конкурентоспроможності повинна відповідати меті покращення соціальних характеристик загальноєвропейського простору вищої освіти. Це передбачає зміцнення соціальних зв’язків і зменшення нерівності за статевими ознаками як на національному, так і на загальноєвропейському рівні. Ця мета підкреслює ставлення до освіти як до суспільного добробуту й суспільної переваги в міжнародному академічному співробітництві та програм обміну академічними цінностями;

забезпечення тісніших зв’язків між вищою освітою та дослідницькими системами в кожній із країн-учас­ниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти на цьо­му початковому етапі здобуває велику користь від спільної діяльності з європейським дослідним простором, цим самим зміцнюючи фундамент для Європи знань;

зростання зацікавленості інших країн світу в розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. У свою чергу Європа підтвердила готовність до подальшої розробки освітніх програм для студентів із країн треть­ого світу. Управління транснаціональним обміном у сфері вищої освіти повинно ґрунтуватись на академічній якості та академічних цінностях.

У зв’язку з європейською орієнтацією України загалом та входженням України до європейського освітнього і наукового поля зокрема наголос усе більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісній орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальній важливості освіти в забезпеченні сталого людського розвитку.

Це передбачає:

по-перше, здійснення підготовки висококваліфікованого фахівця як наскрізної, послідовної, цілісної системи: учень — студент — фахівець (бакалавр, магістр);

по-друге, реалізацію стандартів освіти сучасності в їх змістовому й організаційному вираженні на таких позиціях: базовий принцип — самостійність і творча активність тих, хто навчається, і тих, хто навчає; вдосконалення ними свого фахового рівня протягом усього життя; зміст — гуманістичність, фахова глибина і досконалість; методи — інноваційні технології;

по-третє, сьогоднішня освіта неможлива без інтеграції освітньої діяльності в європейський і світовий інформаційний простір.

Основним змістом діяльності вищого навчального закладу має стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає зміну організації та змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір, оптимізацію кадрового забезпечення, комплексне вдосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності.

З огляду на це навчальний процес у сучасному вищому навчальному закладі має бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі державних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців та з урахуванням інваріантів, що дають можливість або продовжити освіту в будь-якому закордонному ВНЗ, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти. Навчальний процес здійснюється з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін у соціально-культурному середовищі, системи управління та організації праці в умовах ринкової економіки.

Зміст освіти визначається освітньо-професійними програмами, у яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, установлено вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності. Вони використовуються в розробці та коригуванні відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін, розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної під­готовки фахівців, визначенні змісту на­вчання як бази для опанування відповідних спеціальностей та кваліфікацій.

Структурно-логічні схеми підготовки фахівців є організаційними алгоритмами реалізації освітньо-професійних програм, навчальних планів, навчальних і робочих навчальних програм дисциплін у їх єдності та взаємопідпорядкованості. В основу структурно-логічних схем покладено принципи випереджального навчання, неперервності, послідовності та наступності навчання.

Зміст підготовки фахівців полягає в науково обґрунтованій системі дидактично і методично оформленого навчального матеріалу. Він складається з нормативної та вибіркової частин.

Значний простір у навчальних планах окремих спеці­альностей займають спеціалізації. У межах кожної спеціалізації читаються і проводяться відповідні спецкурси і спецсемінари.

В організації навчального процесу значна увага має приділятись організації та проведенню самостійної роботи й контролю за нею. Загальний обсяг годин аудиторної та самостійної роботи студентів знаходиться відповідно в межах 50 % від обсягу годин, визначених навчальними планами на вивчення дисциплін. Традиційно використовуються такі форми організації та проведення самостійної роботи студентів: семестрові завдання для самостійної та індивідуальної роботи; консультації, індивідуальні заняття, колоквіуми, графічно-розрахункові та контрольні роботи, складання позаурочного читання з іноземних мов тощо. У навчальних планах спеціальностей усе чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента (50—60 % навчального часу). Студент у цей час повинен самостійно опрацьовувати конспекти лекцій, літературу до тем, запланованих на практичні й семінарські заняття, самостійно складати конспекти з тем, запропонованих для самостійного вивчення, готувати реферати тощо.

Система освіти — сукупність навчально-виховних закладів, які систематично і послідовно виховують, навчають і готують до життя підростаючі покоління відповідно до завдань суспільства.

Дошкільна освіта — цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психологічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття необхідного життєвого досвіду.

Загальна середня освіта — обов’язкова і основна складова системи освіти, яка визначається потребами суспільства, особистості, розвитком науки, виробництва, культури.

Професійно-технічна освіта — складова системи освіти, діяльність якої регламентується Законом України «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.); є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на оволодіння громадянами знаннями, вміннями й навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.