І все щезло.
* * *— Ліно… Ліно, у тебе обличчя в крові. На, випий води…
Повіки розпухли, я дивилася на світ крізь вузькі щілинки.
— Ліно… Ти найбільший маг. Ти не слабша за Оберона, тепер ми це точно знаємо. Може, ти навіть сильніша… Вмивайся…
Уранішнє сонце віддзеркалювалося у воді швидкоплинної річечки. Шуміла й булькала вода. Пахло димком, лісом і зовсім трішечки — морем.
Так. Тепер уже точно море близько.
Але що зі мною сталося? Чому принц і Ельвіра відводять очі?
Я простягнула руки до води. Над річечкою танув уранішній туман…
Туман. Я все пригадала. Я була майже на порозі будинку!
— Це ти мене збив? — запитала я принца.
Той дивився убік.
— Розумієш… ми так зрозуміли, що… ти хочеш нас кинути. Там, за дверима, був твій світ? — ніяково відповів принц.
Я мовчала.
— Це напевне була пастка… — голос Ельвіри тремтів, однак вона намагалася говорити бадьоро. — Королеві не підвладні переходи між світами.
— А якщо підвладні? — похмуро запитала я.
— Ні. Це була ілюзія.
-А якщо правда? Хто ви такі, щоб за мене вирішувати?
Принц облизав губи.
— Ми — ніхто, — відповіла Ельвіра, тепер у її голосі звучав докір. — Просто ми — твоє Королівство. Просто ти — наша єдина надія.
— Саме так! Ви мене використовували. І тоді, коли захотіли піти від Оборона, і зараз.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цикл "Ключ від Королівства"» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять другий Поєдинок“ на сторінці 4. Приємного читання.