TextBook — Так. А брак досвіду — річ наживна. Ти б погодилася?
Я проковтнула слину.
— Ні. Вибачте, я не можу. Я не зраджу Оберона.
— Ми так і думали, — сказав принц після паузи. — Ти не просто могутній маг, ти шляхетна людина. Та у нас є ще одна пропозиція. Коли там, у башті, виникне нове Королівство, ти зможеш потрапити додому. Одним кроком.
Я пригадала сон, до того, як з’явився принц. Додому, повернутися додому… До мами… Вона ось-ось повернеться з роботи. Подасть вечерю Петрикові й Дмитрикові, а я обніму її за шию й пообіцяю обов’язково виправити алгебру. Бо життя судить нас по іспитах, правильно кажуть вчителі…
— Стривайте, — сказала я розгублено. — Що ж це… Адже все одно — зрада. Виходить, я кидаю Королівство в дорозі. А що там попереду, ми ж не знаємо? Може, всі вони загинуть, тому що не буде поряд ще одного бойового посоха?
Принц і Ельвіра перезирнулися втретє.
— Ми знали, що ти відмовишся, — дуже сумно сказав принц. — Що волітимеш, можливо, померти в дорозі, але не кинеш Королівство Оберона… Тоді у нас до тебе остання пропозиція, точніше прохання. Якщо ти нам відмовиш, ми не образимося. Просто… ми тоді загинемо, напевно.
— Від чого?!
— Ми підемо туди через яр, — заговорила Ельвіра, і сяяння зірок матово відбилося на її білому обличчі. — Крізь туман… Будь ласка. Проведи нас трохи. Поглянь, чи відкритий шлях, чи нема небезпеки…
Я мимоволі глянула на башточку. Зараз, під зірками, вона здавалася майже поряд. Й палицею докинеш.
— Але ж король завтра однаково дізнається…
— …Що ти нам допомагала? А як він дізнається? Ніяк. Якщо ти сама йому не скажеш.
— Ні, він дізнається, що ви пішли…
— Тоді буде пізно нас повертати, — сказала Ельвіра з прихованим торжеством. — Ми будемо суверенним Королівством.
Я розгублено мовчала.
— Спершу король гніватиметься, — сказав принц. — А згодом, згодом усе вляжеться. Він сам зрозуміє власну неправоту. І коли через багато років він дізнається, що ти не допустила нашої загибелі в цьому яру, буде вдячний тобі.
— Вдячний, — підтвердила Ельвіра.
Я глянула тепер уже на яр. Туман… А що там, під туманом?
— Ні, хлопці-дівчата ми так не домовлялися, — сказала я охриплим голосом. — Брехати Оберонові…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цикл "Ключ від Королівства"» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятнадцятий Туман“ на сторінці 5. Приємного читання.