Розділ «14. Несподіване поповнення»

– Його батька забрали «за колоски»… – доповнив його той, з Андрійчуків. – Ще в сорок дев’ятому… Але яке там «за колоски»? План прийшов, скільки треба посадити, от його батька й забрали…

– І що з батьком?

– П’ять років дали. У тюрмі, в Херсоні, – понуро кинув хлопець. – Він із вашим дядьком Степаном сидів, їх разом і забрали за рознарядкою. Ваш же дядько також у Херсоні відбував…

– То ви знаєте дядька Степана?

– А хто ж його не знає? – у свою чергу здивувалися хлопці. – Ми вже й псевдо собі підібрали, – начеб продовжував доповідати той перший, що з Андрійчуків. – Я – Бурий, а він – Довгий…

– Але ж ти вроді довший…

– А щоб ніхто не здогадався, – знайшовся на відповідь хлопчина. – То нас так між хлопцями… – додав, переминаючись з ноги на ногу.

– Щось воно, як по-вуличному.

– Ну от, так ми й думали… Ну, тоді я буду «Тарас», а він – «Василь»?

– А чого так? – Мені були цікаві ці хлопченята, і ще з’явилося давно забуте відчуття ніби початку якоїсь гри.

– О! А хіба ви не чули: якщо батько, то – Тарас, а брат, то – Василь…

– …а син – то Андрій!.. – продовжив замість хлопця. – Бачиш, чув. А от звідки ти таке знаєш?

– Так кажуть, – відповів той Андрійчуків хлопець, а я подумав, що от братова приказка за десять років стала вже народною. – То ви нас берете?

– А куди ви хочете?

– Ну як? За Україну! – сказав Андрійчуків.

– Воювати за Україну – тихо повторив той із Грабовських.

– Ясно, мало що батька, хочеш, щоб ще й матір забрали? – поставив я перед ним питання.

Замовкли обидва, тільки зиркали на мене з-під лоба.

Віллі вже позбирав і відніс гранати й вернувся за консервами. Наші погляди на мить зустрілися, і я побачив у його єдиному оці якусь начеб розгубленість, тривогу й співчуття водночас. І я, може, ще б трохи довше поговорив з хлопцями, той Іван був дуже схожий на нашого кулеметника Діброву, який також походив з Андрійчуків, і мені цікаво було дізнатися, ким він йому доводився і що потім з ним сталося, але, побачивши в погляді баварця ту тривогу і страх, я передумав розпитувати.

Я наказав Віллі скидати тушонку назад у наплічники й залишити тут.