Розділ I

— Її б однаково забрали, — відповіла Шайна навпрямки. — Втім, за останні п’ять сторіч ми жодного разу не вдавалися до таких крайніх заходів. Щоразу нам щастило порозумітися з батьками.

— Навіть із найзнатнішими та найбагатшими?

— Навіть із ними. Часом буває дуже важко, та зрештою всі поступаються. Одних спокушає щедра винагорода, інші чинять так з любові до своїх дочок, дбаючи про їхнє добро.

Фіннела із сумнівом похитала головою:

— Важко в це повірити. Адже різні батьки бачать щастя своїх дітей по-різному. Невже не зустрічається таких, які вважають, що найкраща доля для їхньої доньки — бути звичайною жінкою, мати чоловіка, дітей?

— Чому ж, зустрічаються й такі батьки. Вони гадають, що варто лише дочекатися, коли дівчинка підросте, чимшвидше віддати її заміж, і все буде гаразд. Та це не так.

— А як?

Відповісти Шайна не встигла, її випередила Ейрін:

— Відьма не може стати звичайною жінкою. Пізнавши чоловіка, вона втрачає свою Іскру, проте зберігає в собі її відбиток, що дає силу, співрозмірну із силою чаклунів. Перетворюється на відьмачку — слабку, недолугу подобу справжньої відьми.

— Я це знаю, Ейрін, — ображено мовила Фіннела. — Не май мене за дурненьку. Ідеться ж зовсім про інше. Ця дівчинка зростатиме, не знаючи, що є відьмою, і вважатиме правильним те життя, яке обрали для неї батьки. А після одруження, ставши відьмачкою, тільки зрадіє, виявивши в себе маґічну силу…

Ейрін саркастично пирхнула.

— Авжеж, авжеж! До всього іншого, вона ще й уклінно дякуватиме батькам, які еґоїстично позбавили її довгого життя, вічної краси та справдешньої могутності. Бідолаха буде невимовно щаслива володіти крихітною силою відьмачки і нітрохи, аж ніскілечки не страждатиме від того, що через дурну примху рідних людей позбулася безцінного дару, який мала від народження.

У карих Шайниних очах промайнув якийсь дивний вираз — чи то жалю, чи то провини. Вона поспіхом відвела погляд і заговорила:

— Є й вагоміша причина, чому ми не залишаємо новонароджених відьом з батьками. Іскра вкрай рідко зберігає пасивність до настання шлюбного віку, зазвичай вона пробуджується вже на третьому або четвертому році життя. Цей процес неможливо ні відвернути, ні зупинити, його можна лише контролювати і спрямовувати. А без нагляду з боку досвідчених сестер-виховательок неконтрольована маґія просто вбиває дівчинку.

Шокована Фіннела мовчки втупилась у Шайну. А Ейрін вражено промовила:

— Милостивий Диве! Я ніколи про це не чула. І ніде не читала…

— Ми вже понад тисячу років цього не допускаємо. Свого часу наші попередниці вели суперечку, чи варто силою забирати дівчат у надто непоступливих батьків, чи краще кинути їх напризволяще. Зрештою ж, Іскра не щезає після смерті відьми, а знаходить собі нового носія. Проте перемогла точка зору, що ми не маємо права прирікати на смерть наших малих сестер через дурість їхніх батьків. Та й усі ті страшні історії, що буцімто ми вбиваємо дівчат, якщо їх нам не віддають, виникли аж ніяк не на порожньому місці. Вони гинули при неконтрольованому пробудженні Іскри, а згорьовані батьки звинувачували в усьому відьом. Коли ж було вирішено в разі потреби вдаватися до сили, то виявилося, що вистачає однієї погрози її застосування.

— І часто доводиться погрожувати? — запитала Ейрін.

— Ні, лише в поодиноких випадках. Спершу ми випробовуємо делікатніші підходи, а відверті погрози притримуємо для найупертіших батьків, на яких не діють жодні інші арґументи. І тоді, поставши перед вибором — або погодитися на наші умови, або ж доньку в них однаково заберуть, не давши нічого навзамін, — вони стають значно поступливішими. Але, як правило, до цього не доходить. Скажімо, мої батьки дуже не хотіли зі мною розлучатися, адже я була їхнім первістком. Та врешті-решт їх переконали, вони віддали мене під опіку сестер, а самі одержали у винагороду великий маєток у Ґвидонеді.

— Ти підтримуєш із ними стосунки?