Розділ XX

— Так, і чимало. З усіх документів, що становлять цінність, я знімаю копії… ну, не в тому сенсі, що переписую, а роблю точний відбиток з допомогою чарів і передаю леді Елвен. Вона вас із ними ознайомить. Там, зокрема, є грубенька тека з доносами на вас. І це лише підбірка найвагоміших звинувачень, бо решту переправляють до архіву. Якщо буде ваша воля, я й там пошукаю.

— Ні, не треба, — відповів Імар, для якого це не стало несподіванкою. Він нітрохи не сумнівався, що чимало слуг та придворних регулярно доповідають поборникам про кожен його крок. — Краще розшукайте всі доноси на леді Елвен.

— Я зробив це ще два тижні тому, коли вперше зміг потрапити до Канцелярії, — відповів Ґарван аб Малах. — Нічого серйозного не знайшов, лише різні дурниці, про які пишуть на всіх. Леді Елвен завжди була обачна і не привертала до себе зайвої уваги. Тож про неї не турбуйтеся, государю. Куди більша небезпека загрожує вам. Поборники надто обережні, щоб писати про це навіть у своїх найсекретніших документах, але я маю вагомі підстави підозрювати, що в конфіденційних розмовах вони серйозно розглядають можливість вашого вбивства.

Хоч Імар і був готовий до цього, йому все одно в грудях похололо, а по спині забігали мурашки.

— І що ж це за підстави? — запитав він, доклавши всіх зусиль, щоб у його голосі не чулося панічних ноток.

— Протягом останнього тижня, за особистим наказом Монроя аб Кодвала, секретаря з питань чистоти віровчення, було встановлено стеження за родинами всіх слуг, що мають до вас вільний доступ. Причому до роботи залучили найвправніших нюхачів, яким зазвичай доручають розслідування справ надзвичайної державної ваги.

— Розумію, — протягло мовив Імар. — Хитро задумано. Звинуватити сина або доньку якогось бідолахи в тяжкому злочині, справжньому чи надуманому, і цим шантажувати його. А потім, довівши до відчаю, запропонувати порятунок — мовляв, король усе рівно віровідступник, і ти зробиш святе діло, підсипавши йому отрути… Я вже й так посилив нагляд за приготуванням для мене їжі. А тепер що — ставити вартового біля кожної склянки води? — Він зітхнув. — Лорд Айвар до цього причетний?

— Я поки не зміг з’ясувати. Хоч усе вказує на те, що він надто обережний для такої відвертої авантюри. Найпевніше, Монрой аб Кодвал діє без відома верховного поборника.

— А втім, це неістотно, — сказав Імар, пожвавішавши. Страх, викликаний звісткою про ймовірну підготовку замаху, раптом минув, а натомість його охопив мисливський азарт. — Головне, що ми знаємо плани ворога, отже, зможемо їх зруйнувати. І не просто зруйнувати — а обернути собі на користь. Як гадаєте, майстре Ґарване?

— Безперечно, государю, — з готовністю кивнув слідчий. — Щодо цього я вже маю кілька ідей.