Розділ XIII

— Цілком, — кивнула Айліш вер Нів. — Коли я розповідала про напад на Іхелдиройдському тракті, то згадала лише, що поява трактирникової доньки викликала метушню, яка зруйнувала плани чорних. До цього слід додати, що дівчинка вибігла не просто так. Зранку вона мала видіння про чоловіка, що падає в темряву Тиндаяру, а впізнавши в ньому капітана леннірської ґвардії, кинулася попередити його.

— Отакої! — Шимас був приголомшений. — Отже, вона була не просто свідком передбачених нею подій, а й своїм втручанням призвела до здійснення власного пророцтва?

— Саме так, — підтвердила старша відьма.

Як уже згадувалося, Ріана вер Шонаґ була не дурна. Ця звістка справила на неї не менше враження, ніж на Шимаса.

— Ого! А я нічого не чула.

— Цьому майже ніхто не надав значення. І Етне з Мораґ, і Шайна з Ґвен досі вважають це просто випадковим збігом обставин. А я не вірю у випадкові збіги — тим більше, в таких критичних ситуаціях. На щастя, принцеса Фіннела взяла дівчинку до себе на службу, тож зараз вона їде на Тір Мінеган.

— Якщо це справді було пророче видіння, — повільно мовив Шимас, — тоді ви, без сумніву, знайшли унікальну провидицю. Вірніше, як я розумію, її знайшла принцеса Фіннела — котра, за словами Іґана аб Кіна, й сама обіцяє стати дуже сильною чаклункою. Він шкодує, що батьки не відпустили її до Кованхара. Гадаю, й мені варто про це шкодувати. Тепер навіть двічі — і через неї, і через ту дівчинку.

— Зате Кованхар має унікального тлумача, — зауважила Айліш вер Нів. — Розгадати невідворотне пророцтво ще до його остаточного здійснення, це не абищо.

Після цих слів старшої сестри Ріана зненацька заквапилася, швидко закінчила обід і, стискаючи в руках записник з нотатками останньої Шимасової лекції, подалася до себе. Либонь, щоб написати відповідь на чергового листа.

Коли вона вийшла, леді Айліш сказала:

— Боюся вас засмутити, професоре, але сьогодні вранці Ріана висловила бажання поїхати в Дин Гаїл… Ні, навіть не так. Вона не спитала мого дозволу, а просто поставила мене до відома. Мовляв, одна з двох тамтешніх сестер приєдналася до супроводу Ейрін вер Ґледіс, а Дин Гаїл таки столиця Тір Алминаху, це краще за Еврах.

Шимас спохмурнів. Дин Гаїл знаходився на півдорозі від Евраха до Кованхара, туди вів той самий тракт. Можна не сумніватися, що ця довгонога відьма (звісно ж, за чистою випадковістю) вирушить одночасно з ним і ще три тижні набридатиме йому своїм товариством…

— Ріану вже менше діймають з приводу пророцтва, — вела далі Айліш вер Нів. — Проте їй вистачило кебети збагнути, що без ваших консультацій тональність її відповідей різко зміниться, а простіше, вони стануть не такими розумними, що викличе в декого підозри. Та мені здається, що на Дин Гаїлі це не закінчиться. Ріана потрапила в таку залежність від вас, що, мабуть, вирішить поїхати з вами до Кованхара. А це вам на руку.

— Чому?

— А хіба не ясно? Там ви будете на своїй території, і якщо оголосите про свою першість у тлумаченні пророцтва, а вона не стане заперечувати, то тим самим погодиться з вами. Якщо ж набереться нахабства заявляти про свої права, вам буде неважко загнати її на слизьке.

Подумавши, Шимас кивнув:

— І справді. Це трохи втішатиме мене в дорозі.

— Гадаю, ще вас утішить новина, — додала Айліш вер Нів, — що наші сестри викрили трьох спільників маґістра аб Конала.

— Кого?

Вона назвала імена. Про двох Шимас ніколи не чув, або ж не пам’ятав їх; зрештою, Кованхар був великим містом, де мешкало чверть мільйона людей, серед яких було понад двадцять тисяч чаклунів. Зате третього, професора Фейлана аб Мередида, він добре знав — той працював на кафедрі алхімії, був відомим фахівцем з трансмутації елементів та автором багатьох нових маґічних плетив.