Розділ «16»

Що ж тут незрозумілого? Кожен дивиться на амулети, що лежать на папірусі, потім, вибравши, пише. Всі вони почуваються трохи незручно, а Орест взагалі відчуває себе дурнем, та що з того? Він теж пише, потім віддає цидулку Наталці.

Нарешті всі записки у Наталки. Вона проглядає їх і полегшено всміхається.

— Беріть. Аліна — перша. Ти вирішила взяти місяць — амулет, що символізує життя і відродження. Це знак, що носить на собі Баст, отже, ти присвячуєшся цій богині. Я розумію, чому він саме для тебе. З усіх, хто тут є, твій дух — найсильніший, дух кішки, що падає завжди на чотири лапи, дух світлого боку Місяця, дух чистого металу — срібла. Баст володіє також Темрявою, то її, так би мовити, територія. Отож ти взяла своє.

— Орест. У тебе амулет, що символізує міць, радість і майбутнє. Цей амулет носили царі та жерці, називається він — Менат. Ти присвячуєшся Гору, синові Ісіди й Осіріса.

— Ліка. Твій амулет — Анк, символізує воскресіння і вічне життя. Це один з найдревніших знаків, передвісник хреста, символ Ісіди. Його мають при собі всі боги, він об’єднує серця.

— Рита. Твій амулет — Серце, що вважалося джерелом совісті, світлої і темної половини людини. Це саме те, що тобі треба. Ти взяла своє. І присвячуєшся Нефтіді.

— Мар’ян. Твій амулет називається Шен, символізує вічність. А також — майбутнє. Це символ Осіріса, чоловіка Ісіди, судді мертвих, охоронця рівноваги і закону.

— Віка. В тебе — Сходи. Це символ Нут, символ сходження на небо, до трону Осіріса, володаря мертвих. А наскільки я розумію, декого Осіріс втомився виглядати, бо вони бігають тут і шкодять. Цьому треба покласти край.

— А я взяла собі Скарабея. Це знак вищої Сили. Я теж взяла своє. Тепер я розумію, що сказав дідусь.

— Але що для Каті? Амулетів тільки сім, а нас їхало восьмеро? — Мар’ян запитливо дивиться на Наталку.

— Я гадаю, все йде як треба. На світі немає нічого випадкового.

— А як же Катя? — Орестові пече відповідальність.

— Ми потім подумаємо про неї. А поки що повинні зрозуміти, з чим маємо справу.

Наталка відкриває застібки і розгортає книгу.

— О, то тут спочатку йдуть ієрогліфи… Це папіруси, їх сюди вклеїли. Що тепер робити? Я не настільки добре читаю це, — Наталка розгублено дивиться на всіх.

— Дай сюди, — Аліна рішуче відбирає фоліант. — Звичайна ієратика, скоропис часів Середнього царства. Зараз розберу, чекайте. Отож:

«… І тоді призвав фараон жрицю Хенхенет, присвячену Баст, і спитав її:

— Чи можеш ти покласти цьому край?

І відповіла йому Хенхенет, присвячена Баст:

— Їхня влада над серцями величезна, вони вкладають до сердець свої бажання. Їхні зуби міцні, а місячне світло для них — наче тверда дорога. Їхні очі бачать те, що не бачимо ми, їхнє життя вічне, а наше — тільки мить. Я можу лише спостерігати і просвітити Обраних. Відступники не бояться світла Місяця, та бояться Баст-кішки. І вони не всесильні. Вони також бояться Ра, бо він спалює їх своїм світлом. Вони не можуть зайти, доки не запросиш сам. Вони бояться води, що присвячена богам. Вони бояться білого металу, що присвячений Місяцеві, бо він знищує їх. Вони бояться смороду часнику, бо він проганяє їх. Вони не можуть ходити вдень — бо повинні спати. І якщо немає свіжої крові, вони слабнуть. Ми можемо покласти цьому край, але спершу хай знайдуться Семеро, присвячені різним богам. І вони знищать їх.