Капітан Лоський оголосив умови дуелі:
— Поєдинок відбуватиметься на пістолетах. Дистанція — 30 кроків. Супротивники з пістолетами в руках стоять на встановленому місці спиною один до одного. За командою «стріляти!» ви повертаєтеся обличчям, зводите гачки і робите по одному пострілу. Питання є?
Питань не було. Секунданти встромили свої шпаги поруч із дуелянтами. Потім останні були запрошені для видачі зброї. Поручик Куровський відкрив спеціальний футляр з палісандрового дерева, де лежали два дуельні пістолети француза Лепажа. Право вибору зброї першому було надано майору Йозефу де Вітте.
Поки секунданти заряджали пістолети, дуелянти зняли з себе мундири, залишившись у сорочках.
«Готові?» — запитав Лоський і, отримавши ствердну відповідь, скомандував: «До бою!» Супротивники попрямували до встановлених місць.
Два Йозефа застигли в очікуванні команди «стріляти!», але в цей час із боку дороги пролунало гучне «стій!».
Усі обернулися. На дорозі верхи на коні із піднятою вгору рукою з’явився генерал Ян де Вітте.
— Майоре де Вітте і капітане Якубовський, до мене! — наказав генерал.
Офіцери перезирнулись і безсило попрямували до командира.
— Здати зброю! — пролунав новий наказ. — Слухаю вас, панове.
Погляд його впав на пістолети.
— Ого! — вигукнув генерал. — Як далеко все зайшло! У мене в гарнізоні професійна дуельна зброя!
Після хвилинного мовчання генерал мовив далі, підвищуючи голос:
— Хлопчиськи! Ворог стоїть у двадцяти кілометрах від фортеці — а вони влаштовують перестрілку! І це одні з моїх найкращих офіцерів, і хоча б привід був вартий того!
Вітте-молодший хотів було щось заперечити батькові, але той не дав йому слова.
— Ви знаєте, що на вас очікує після того, що сталося? Тим більше що в гостях у мене посол, і через кілька днів про дуель стане відомо королю. Єдиний вихід — помиритися. Прошу вас, панове офіцери, потиснути один одному руки.
Після рукостискання і слів примирення генерал додав:
— Оголошую вам своє рішення: по п’ять діб домашнього арешту кожному. Але щоб жодна жива душа не знала про це. Ви, майоре, поясните, що відпочиваєте після підготовки до балу, а ви, капітане, що вам нездужається. Усе зрозуміло?
— Так точно, — відповіли офіцери.
— Кличте своїх секундантів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Двічі графиня та двічі генерал» автора Шарик С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Кам’янець“ на сторінці 10. Приємного читання.