Розділ 11. Любов і політика

Брати обнялися і побажали один одному якнайшвидшої зустрічі.

Усю дорогу до Тульчина граф Станіслав провів у роздумах. Пробачити Жозефіну він пробачив, але… «Але», і дуже велике, залишилося.

По приїзді до Тульчина Станіслав замкнувся в бібліотеці.

«Якщо у мене проблеми в особистому житті, спробую більше уваги приділити громадському», — вирішив він. Поступово в думках у нього почав формуватися образ політичного устрою країни. Своїми ідеями він вирішив поділитися з депутатами сейму на черговому засіданні, що планувалося восени 1784 року в Гродно.

Королівська влада, за його переконанням, повинна бути сильно обмежена, а от регіони, навпаки, в змозі забезпечити відродження і процвітання держави. Тим не менш, у Станіславі Августі він насамперед бачив друга, здатного не тільки прийняти нові пропозиції, а й втілити їх у життя.

«Усі мої думки відкриваю Вашій королівській величності, бо хочу, щоб Ви знали мій характер і читали в моєму серці», — писав він Станіславу Августу напередодні сейму.

Королю сподобалася відкритість молодого Потоцького, і він відповів, що сподівається на суттєву допомогу «свого друга і доброго громадянина» у справі державного будівництва.

Графа Станіслава тепер дуже тягнуло зітнутися у суперечках і дискусіях з іншими особами з вищої сфери країни. Він передчував уже перемогу в битві за майбутнє мільйонів своїх співгромадян. Потрібно зазначити, що про графа Станіслава Потоцького останнім часом нерідко згадували у вищих колах. Молодь і середнє покоління стежили за його успіхами, починаннями і перетвореннями у власних маєтках. Люди похилого віку, у свою чергу, бурчали, що він дав надто багато волі своїм холопам, запевняючи, що цього робити ні в якому разі не можна, інакше повториться Коліївщина. Жіноча громада з великим схваленням оцінила примирення Станіслава з Жозефіною — не можна в одну мить руйнувати такі гарні пари, до того ж через такі «дрібниці».

Граф Станіслав розумів: він повинен приїхати на сейм не тільки з пропозиціями, а й з реальними справами. І перед самим від’їздом йому прийшла в голову цікава ідея…

Хоча до своєї промови на сеймі Потоцький ретельно готувався, страх перед великою аудиторією спочатку скував його: графові вперше доводилося виступати при такому великому скупченні народу. Якийсь час він боровся із хвилюванням і боязкістю, але незабаром впевненість повернулася до нього. Станіслав зрозумів, що лише будучи гранично щирим, він зможе зацікавити інших своїми пропозиціями. І справді, депутати уважно прислухалися і неодноразово переривали його оплесками. А кульмінація промови графа Потоцького була наприкінці його виступу (це та ідея, яка виникла перед від’їздом).

— Панове, свої пропозиції щодо покращення нашої армії я вирішив підкріпити власним внеском. Із дозволу його величності, — граф зробив уклін в бік короля, — я викупив у Юрія Стемпковського регіментарство. Це дає мені право на командування українсько-подільською дивізією в чині генерал-лейтенанта. І тепер хочу зробити власний внесок до справи посилення наших військ. Я дарую Речі Посполитій полк піхоти з повним утриманням — 400 піхотинців, 24 гармати з кінною тягою і все необхідне для їх утримання.

Вигуки «Віват! Хай живе граф Потоцький! Слава великому громадянину!» перервали його виступ.

— Крім цього, — мовив далі Потоцький, коли настала тиша, — зі шляхти (кількох сотень осіб) я організував полк кінної міліції, який разом з моїми надвірними козаками охоронятиме кордон з боку Туреччини і Росії.

І знову «Віват! Віват! Віват!»

— Ну і, нарешті, ще про один невеликий подарунок країні, — граф Станіслав хитро усміхнувся. — Сьогодні я отримав листа з Тульчина. Моя дружина графиня Жозефіна народила майбутнього воїна — сина Ярослава!

Такого захопленого привітання не чекав навіть Потоцький — овації, свист і вигуки не змовкали кілька хвилин.

Повідомлення про народження сина Потоцький отримав майже напередодні виступу. Їдучи з Тульчина, він знав, що Жозефіна повинна скоро народити. Маленький черв’ячок гриз його самолюбство з приводу термінів. Але тепер граф заспокоївся, бо терміни пологів вказували на те, що завагітніла вона за місяць до їхньої поїздки в Горохів.

Наступного дня графа Станіслава очікувала ще одна приємна подія: партія князя Адама Чарторийського прийшла на засідання сейму, на знак поваги до Потоцького, в дружньому мундирі генерала — в кунтуші та жупані з синіми і блакитними лацканами. І весь зал знову вітав прихід графа Станіслава стоячи й оплесками.

Незабаром після сейму Станіслав і Жозефіна попрямували до Варшави на запрошення короля Станіслава Августа.

Відразу граф Потоцький став чи не першою особою в місті. А коли Жозефіна представила у своєму палаці в Варшаві кілька прапорів майбутнього полку, власноруч вишитих самою графинею і її дочками, тонка цівка обговорення у світському товаристві відносин між подружжям Потоцьких перетворилася на водоспад захоплення сімейством.