Розділ «19 Стукач»

Пальці парторга знову пробіглися поверхнею столу.

– Щодо першого пункту… Ні, в мене, на жаль, нема фактів, котрі б підтвердили склад злочину. Владу тут не люблять, здатні на все. Та конкретних фактів… Тепер другий пункт, про воду: то все дурня. Зрештою, самі можете перевірити.

– Як?

– Запросто. Це тільки красива місцева казка, що так званого джерела Святої Варвари дістатися, як кажуть, два дні лісом, три дні полем, бо воно десь заховане в таємному місці. Нічого секретного, туди йти ногами півтори години максимум. Тобто до того місця, самого джерела нема там, чули, може?

– Чув, – кивнув Ігор. – Атеїстична пропаганда. Місце релігійного паломництва ліквідовано.

– Готовий провести вас до того місця. Самі переконаєтесь – усе це казки. Нема ніякого джерела. А якщо вибився десь струмочок, то не такий страшний чорт, як його малюють. Ви, бачу, зовсім злилися з місцевими, так і треба. Я до чого: ось так ви до лісової прогулянки готові.

– Там, кажуть, охорона зараз стоїть, пост, військові…

– Може, мені не доповідали. – Цибух осміхнувся. – Але навіть коли й так, то не про нас, нас таким не зупиняють.

– Ну, може, й так… А ви в костюмі підете?

– Перевдягнуся. Три хвилини, максимум п’ять. То як, проведете експеримент?

Князевич машинально глянув на зап’ясток, де мусив бути годинник. Згадав, де все лишив. Зиркнув у вікно, на сонце. Прикинув швидко: навіть якщо прогулянка забере не три, а всі чотири години, засвітла ще впорається.

До сутінок мусить повернутися.