TextBook — А волосся довге?
— Ні, не дуже…
— А ще що-небудь? Якісь прикмети? Бородавки, родимі плями, шрами? Ну?
— Не знаю… У плащі довгому, штанях…
— А скільки вас було?
— Нас? Десь так тринадцять… А може, чотирнадцять!
— І що, дав вам гроші?
— Дав… — Хлопець опустив очі в підлогу.
— І приз дав?
— Дав… Він ще був на машині, стара біла вольво, роздовбана така…
— Номер знаєш? — Кобища затамував подих.
Пацан заперечно похитав головою.
Майор згадав це дивне відчуття, яке переслідувало його, коли він заходив до власного під’їзду. Навіть озирнувся. Заприсягнутися, що бачив тоді саме цього хлопця, він не міг, але якийсь і справді товкся неподалік.
— Стоп! — майор наче щось згадав. — А як же ти за мною стежив? Ми ж на машині з похорону поїхали!
— А в мене в-велосипед… Г-гоночний…
Майор помовчав, розмірковуючи, а потім, наче схаменувшись, запитав:
— Сподіваюся, приз отримав не ти?
— Нє…
— От і добре… — Кобища нервово заходив по кабінету, думаючи про своє.
— А хто ж отримав приз?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IX. Мент (продовження)“ на сторінці 3. Приємного читання.