TextBook — Гаразд, — подумавши, відповів священник. — Як ви хочете назвати дитину?
— Назаром, — сказав чоловік.
— Рідкісне ім’я за теперішніх часів, але гарне.
— Так звали його… Того, завдяки кому я досі живий.
Дмитро кивнув.
— Гаразд. Мені потрібно кілька хвилин підготуватися. Сідайте з дитиною, пані…
— Наталя, — сказала вона.
— Наталіє…
Запаливши свічки, він вийшов у захристя.
Обоє полегшено перевели подих, наче після важкої та відповідальної розмови. Очевидно, так воно й було. Хлопчик спав навдивовижу спокійно. Наче розумів, що не варто зараз створювати батькам зайві проблеми.
Чоловік легенько підштовхнув дружину до лавки.
— Сідай, бо змучишся.
— Ще насиджуся в машині.
— Нічого, все буде гаразд. Чотири години — і ми вдома. Траса суха… Правда, Назарчику?
Вона перевела погляд із дитини на нього і, ніби щось згадавши, промовила:
— А живий ти все-таки завдяки мені.
— Хто ж сумнівається?
— Ні, — перебила вона. — Насамперед мені. І нікому більше. Якби не моя… невинна брехня…
— Он як? — по-справжньому здивувався він. — Оце нормально… Ні, правда, нормально… Ти ж завжди казала, що помилилася! Що це випадковість…
Його подив був цілком природний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епілог“ на сторінці 3. Приємного читання.