Розділ «II. Мент»

Можейко, не прощаючись, залишив кабінет, а майор увімкнув електрочайник і замислився. Справа була складна, проте рухалася. От тільки куди?

Пістолет системи «Беретта» з глушником — це виглядало професійно. Невідомий знав те, чого не знав ніхто, точно вийшов на ціль і швидко досяг мети, заволодівши чимось надзвичайно цінним. Це також свідчило про те, що діяв профі. Те, що він досяг свого, не викликало сумнівів. Якби до настання смерті господаря помешкання він не отримав того, що шукав, у квартирі все було б перекинуто догори дном. Ні, він таки домігся свого, інакше бути не могло.

Але інші факти свідчили про зворотне. Убивця не покинув зброю. Це не те що одним махом перекреслювало припущення щодо його професіоналізму, але викликало сумніви. Чому? Мав ще раз скористатися? Або… Кудись, точніше, комусь підкинути? Тоді невдовзі про це стане відомо. Дав би Бог… А якщо ні? Тоді це дилетант. А звідки в дилетанта «Беретта» з глушником? Такого слідчий не пам’ятав за всю свою багаторічну практику.

Нарешті, зрозумівши, що час уже зробити перерву, він зібрався і поїхав у район Старого мосту, аби ще раз оглянути квартиру на першому поверсі. Там, у помешканні загиблого, могло залишитися щось дрібне і на перший погляд не суттєве.