Баскетбол

Сліпий Василіск

— Її висмикувати важко, — сказав хтось, здається, Олег.

Висмикнули. З маленької дірочки викотилася велика крапля крові, сповзла вниз, залишаючи навколо шиї червону спіральну доріжку. Докотилася до улоговинки між ключицями, зупинилася; Сашко провів по шиї тильним боком долоні. Не витер — розмазав.

Вова з Антоном провели кілька комбінацій, але безрезультатно.

— Тобі кидки треба вдосконалювати, — сердито виказував Вова. — Бо комбінуй — не комбінуй, а результативності ніякої… Команду підводиш!

Людовик був задоволений, погойдував гострим носком черевика. Мел гриз соломину.

Антон утомився. М’язи слухалися, і ноги були легкими, наче на розминці, а проте всередині він утомився смертельно. Зверху палило невидиме сонце, під ногами зблискував закляклий сніг, жовтогарячою блискавкою метався перед очима яскравий пухирчастий м’яч. Вова щось казав — Антон розумів з п’ятого через десяте.

— Тошо, — покликав Мел. — Підійди сюди…

Антон підійшов. Тінь паркана впала на обличчя — на мить зробилося легше.

— Тошо, — сказав Мел. — Я на тебе розраховую, правда? Опануй себе, інакше… в мене вже двоє кандидатів на твоє місце… Зрозумів?

— Мені б відпочити, — вимовив Антон.

— Не треба тобі відпочивати… Ти в прекрасній фізичній формі, тому або ти зараз граєш — або топаєш куди слід… Зрозумів?

Антон мовчки кивнув. Повернувся на майданчик; перед ним розступилися.

— Грай, — сказав Сашко благально. — Там — гірше. Повір.

* * *

Ранку не було. Не було ночі. Ніхто не лягав спати. Антон тільки тепер зрозумів, що це таке — бути без часу.

Можливо, вони грали день. А може, тиждень. А може, рік. М’язи не утомлювалися — не витримували нерви. Гра ставала дедалі напруженішою; фол ішов за фолом, штрафний за штрафним. Суперники, колись більш ніж лояльні один до одного, тепер, як тільки що, сипали образами і навіть намагалися вдарити. Рахунок був тисяча двісті шістдесят чотири — тисяча двісті шістдесят на користь команди Мела. Антон набрав дев’ятсот двадцять шість очок і зробив чотириста п’ять «підборів».

Здається, Людовик і Мел теж захопилися. І теж посварилися; вони сиділи, не дивлячись один на одного, і з кожним кидком стрімкіше розгортали «гонку озброєнь».

Антон дістав спочатку каменем у потилицю. Потім дротиком — у шию. Потім ножем у спину. Потім стрілою в сонну артерію. Далі під час його кидка пролунав постріл; м’яч прокотився по кільцю і не потрапив у кошик. Поки Антон лежав на снігу з кулею в попереку, Мел і Людовик стиха з’ясовували стосунки: Мел твердив, що суперник вистрілив не в момент кидка, а раніше, а Людовик пропонував йому програвати з гідністю.

Аби помститися, Мел теж почав стріляти по гравцях Людовика, причому кулі в нього були, як для полювання на слона. Олега, коли той атакував, він убив, разів зі сто, а Сашка — двісті сімнадцять разів, причому останнім пострілом розтрощив Сашкові голову, і той хвилин кілька лежав під кільцем, перш ніж зміг підвестися.

— Розібрали гравців! — репетував Вова.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 10. Приємного читання.