Баскетбол

Сліпий Василіск

Шкіра на обличчі невдовзі почала лущитися. Мати купила йому крем.

Мати дивилася нескінченні марудні серіали.

Він ішов на шкільний спортмайданчик і грав. Сам із собою. До шаленства. Закидав м’ячі у лисе, без сітки, кільце. Бив об асфальт. У темряві. Наосліп. Грав.

— Ти розумієш, що коли вилетиш з інституту, тебе відразу загребуть в армію?!

Він слухняно ходив на лекції. Нічого не розумів. Сидів, як опудало.

З нього кепкували — бо зріст. Кликали «кишкою», «шпалою», а втім, усіх баскетболістів дражнять однаково…

У глибокій шухлядці зберігалися їхні з Оленкою фотокартки — він їх не викинув. Ідіот.

Йому набридли материні докори. Йому набридли серіали. Він розумів, що сесії не складе.

У нього не було жодного друга.

Він був зайвий.

А мати того дня приготувала йому бутерброд з маслом і сиром. Заварила чай у маленькому термосі. І поклала яблуко.

Він не знав про це. Він не відкривав сумку. Він тільки тепер про це дізнався.

Якби він відкрив сумку — це яблуко втримало б його.

* * *

— Мел…

— Так?

Антон зрозумів, що не зможе сказати приготовлену фразу. Очі в Мела були темно-зелені, грузькі, а кросівки білі, як яєчна шкаралупа.

— Я шкодую, — вимовив Антон. — Я каюся.

— У тім, що погано грав?

— Ні… У тім, що я…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 12. Приємного читання.