Шкіра на обличчі невдовзі почала лущитися. Мати купила йому крем.
Мати дивилася нескінченні марудні серіали.
Він ішов на шкільний спортмайданчик і грав. Сам із собою. До шаленства. Закидав м’ячі у лисе, без сітки, кільце. Бив об асфальт. У темряві. Наосліп. Грав.
— Ти розумієш, що коли вилетиш з інституту, тебе відразу загребуть в армію?!
Він слухняно ходив на лекції. Нічого не розумів. Сидів, як опудало.
З нього кепкували — бо зріст. Кликали «кишкою», «шпалою», а втім, усіх баскетболістів дражнять однаково…
У глибокій шухлядці зберігалися їхні з Оленкою фотокартки — він їх не викинув. Ідіот.
Йому набридли материні докори. Йому набридли серіали. Він розумів, що сесії не складе.
У нього не було жодного друга.
Він був зайвий.
А мати того дня приготувала йому бутерброд з маслом і сиром. Заварила чай у маленькому термосі. І поклала яблуко.
Він не знав про це. Він не відкривав сумку. Він тільки тепер про це дізнався.
Якби він відкрив сумку — це яблуко втримало б його.
* * *
— Мел…
— Так?
Антон зрозумів, що не зможе сказати приготовлену фразу. Очі в Мела були темно-зелені, грузькі, а кросівки білі, як яєчна шкаралупа.
— Я шкодую, — вимовив Антон. — Я каюся.
— У тім, що погано грав?
— Ні… У тім, що я…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 12. Приємного читання.